Миронов А. В. Соціальна самотність у філософському вимірі.

Об'єкт - соціально-філософський аспект взаємодії індивіда та суспільства. Мета - соціально-філософський аналіз феномену соціальної самотності в контексті європейської соціокультурної традиції. Методи - історико-порівняльний, інституціональний, моделювання. Запропоновано новий підхід до розуміння взаємодії в соціальному процесі громадянина та офіційної структури. Деформація політичних інститутів, викликана підміною декларованих принципів, детермінує наростання соціального відчуження. Розгляд взаємодії політичного чинника з релігійними і моральними положеннями обґрунтовує тезу про необхідність побудови державної та суспільної моделі, яка містить збалансовану схему прав і обов'язків громадянина та соціуму. У дисертації представлено нову схему підходів до розуміння проблеми соціальної самотності, яка включає спадкоємність з концепціями європейської філософії, що розглядають дане явище. Збільшено коло необхідних понять, що дозволяє розширити тлумачення взаємозумовленості почуття роз'єднаності з соціальним світом і громадської незатребуваності громадянських якостей. Проведено коригування вживання категорій при розгляді проблеми соціальної самотності. Сфера - соціальні проекти, навчальний процес.