Об'єкт дослідження - процеси забезпечення самоідентифікації і трансформації (відновлення) держави та суспільства як складних відкритих систем. Мета дослідження - розвиток механізму державного регулювання аутопойезису держави та суспільства в напрямку його концептуального, методичного й організаційного забезпечення, реалізований у рамках системно-еволюційної парадигми. Методи дослідження - системного підходу, порівняльного аналізу, аналогії, аналізу і синтезу; структурно-функціонального підходу, структурно-логічного моделювання, організаційного проектування, емпіричного і логічного узагальнення, соціальної інженерії. Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що наукові висновки і результати дисертаційного дослідження доведені до рівня конкретних пропозицій, які можуть бути рекомендовані органам державної влади і державних установ, з метою забезпечення життєздатності об'єктів керування як складних відкритих систем на основі керування властивістю їхній аутопойезиса. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше визначено методичний підхід до дослідження аутопойезису біосоціальних систем, заснований на системно-еволюційній парадигмі, сформовано методичний підхід до дослідження аутопойезису соціальних інститутів, розроблено методичні положення по корекції реалізації функції аутопойезиса на рівні соціального інституту, обґрунтовано методичні положення щодо відновлення аутопойезису суспільства на основі впливу на характер сприйняття й обробки інформації його членами. Удосконалено визначення сутності поняття, методичний підхід щодо застосування методів соціальної інженерії з метою корекції аутопойезису соціальних інститутів, науково-практичні підходи щодо застосування соціальних комунікацій як інструменту забезпечення аутопойезису суспільства, організаційну структуру, що забезпечує відновлення функціонування соціальних інститутів та передбачає використання мережних структур на етапі аналізу виконання соціальним інститутом функції аутопойезису, визначення сутнісних характеристик українського суспільства та його поточний стан як системи в термінах системно-еволюційної парадигми. Дістали подальшого розвитку обґрунтування проблеми забезпечення аутопойезису соціальних систем на прикладі держави та суспільства, дослідження функціонування освіти України як соціального інституту та напрямки корекції виконання ним функції аутопойезису, науково-практичні підходи щодо корекції функції аутопойезису системи охорони здоров'я як соціального інституту з урахуванням напрямків його реформування.
