Ходаківський О. А. Патогенетичне обґрунтування доцільності використання нових похідних адамантану при експериментальній терапії гострої ішемії головного мозку та міокарда (експериментальне дослідження)

Дисертація присвячена підвищенню ефективності фармакотерапії порушень мозкового кровообігу та інфаркту міокарда шляхом застосування модулятора NMDA-рецепторів 1-адамантилтилокси-3-морфоліно-2-пропанолу гідрохлориду (адемол). На моделях гострої ішемії головного мозку та міокарда встановлено, що адемол виявляє церебро- та кардіопротекторну активність, яка має дозозалежний характер. Захисна дія адемолу на тільки зіставляється, а й подекуди переважає ефективність цитиколіну, пірацетаму, мексидолу, актовегіну, тіотриазоліну та корвітину, на що вказує його спроможність в умовно ефективних дозах зменшувати летальність, відстрочувати загибель тварин, покращувати їх неврологічний статус та мнестичні функції. Комплексний механізм церебро- та кардіопротекторної дії адемолу в умовах гострого порушення мозкового кровотоку та інфаркту міокарда пов'язано з модулювальним впливом на активність NMDA-рецепторів, стимуляцією кровопостачання головного мозку та серця, усуненням енергодефіциту, метаболічного ацидозу, оксидантного ушкодження нейронів та кардіоміоцитів, коригувальним впливом на обмін монооксиду азоту, збереженням цитоархітектоніки обох органів, у тому числі, за рахунок зменшення апоптозу.