Мелех Б. Я. Моделювання світіння небулярних середовищ

Представлено результати дослідження різноманітних небулярних середовищ сітковими, оптимізаційними та мульткомпонентними модельними методами. У кожному з запропонованих підходів та методів здійснюється порівняння отриманих модельних результатів з даними спостереження. Шляхом сіткового фотоіонізаційного моделювання світіння (ФМС) небулярних середовищ показано, що ONS-калібровки більш надійні при визначенні вмісту оксиґену в зонах HII, ніж ON-. Детально досліджено вплив різного виду пилу на спектри оболонок планетарних туманностей (ПТ) та перевірено відповідність сіткового газопилового ФМС ПТ спостережуваним фотометричним даним в ІЧ-діапазоні. Досліджено вплив наявності пилу в оболонці ПТ на визначення її хімічного вмісту. Розроблено ітераційно-оптимізаційний, а також дво- і тристадійні методи пошуку оптимальних фотоіонізаційних моделей світіння (ОФМС) різноманітних небулярних середовищ. Методи застосовано до пошуку ОФМС зон HII, оболонок ПТ та залишку Наднової. На основі тристадійного підходу до пошуку ОФМС розроблено і апробовано метод пошуку маси оболонки ПТ та відстані до неї. Розроблено метод мультикомпонентного фотоіонізаційного моделювання світіння зони HII навколо області зореутворення, який враховує наявність "бульбашок" супервітру. Розроблено метод багатосекторного мультикомпонентного фотоіонізаційного моделювання світіння карликової галактики з активним зореутворенням на основі результатів хемодинамічних симуляцій її еволюції, який використано для перевірки співвідношення для оцінки швидкості зореутворення за світністю в лінії H-альфа, а також зроблено оцінку частки іонізуючих квантів, які покидають галактику. Зроблено висновок про необхідність наявності в карликовій галактиці тонких шарів підвищеної густини (у порівнянні з результатами хемодинамічних симуляцій) для відтворення моделями інтенсивностей спостережуваних емісійних ліній низьких стадій іонізації.