За результатами дисертаційного дослідження вирішено актуальну наукову проблему створення наукових засад управління екологічним станом зрошуваних земель півдня України, що враховують вплив та взаємозв'язок просторово-часових чинників: клімату, ґрунтів і ґрунтових процесів, мінералізації й хімічного складу поливної води, глибини залягання, мінералізації й хімічного складу ґрунтових і підземних вод, хімічного складу опадів і привнесених речовин, сільськогосподарських рослин, енергетичних і людських ресурсів. Уперше: методом тензіометрів експериментально встановлено, що пошарове водоспоживання сільськогосподарських культур з шару ґрунту 100-300 см при глибокому рівні ґрунтових вод сягає 40-54 % сумарного за вегетацію, що дозволяє переоцінити існуючу в науці теорію про основне водоспоживання кореневою системою сільськогосподарських культур з верхнього 1-метрового шару ґрунту; одержано дані про те, що при близькому заляганні рівня ґрунтових вод водоспоживання сільськогосподарських рослин з рівня ґрунтової води. розраховане за методом тензіометрів, сягає 30 % і більше від сумарного; на основі вивчення впливу дренажно-скидних вод рисових систем і виявлення накопичення біогенних речовин, залишків пестицидів і важких металів у ґрунтах та в продукції сільськогосподарських культур обґрунтовано непридатність їх прямого використання для зрошення, що відповідає завданням збереження здоров'я людини; обґрунтовано й рекомендовано найбільш придатні методи іригаційної оцінки поливної води для умов України, які не співпадають з нормами, встановленими нині Державним стандартом на поливну воду, що є важливим елементом управління якістю поливної води: встановлено емпіричну залежність засолення верхнього шару автоморфних зрошуваних земель залежно від мінералізації й складу поливної води та тривалості зрошення й запропоновано формули прогнозування ступеня їх засолення, що забезпечує управління їх екологічною безпекою; отримано емпіричні залежності вторинного засолення зрошуваних і незрошуваних гідроморфних ґрунтів зони аерації й верхнього метрового шару залежно від рівня залягання й мінералізації ґрунтової води та рекомендовано нові, більш детально розчленовані, критичні рівні залягання ґрунтових вод залежно від їх мінералізації; встановлено емпіричну залежність осолонцювання верхнього шару автоморфних зрошуваних земель залежно від мінералізації й складу поливної води та тривалості зрошення й запропоновано формули прогнозування ступеня їх осолонцювання як за натрієм, так і за магнієм. Запропоновано концепцію поступового формування глибокого й дуже глибокого гумусового горизонту, де запаси гумусу в метровому й глибших горизонтах зрошуваних ґрунтів не тільки не знижуються, а й поступово зростають за рахунок його перерозподілу з верхнього 0-60 см шару у глибші та за рахунок більш глибокої кореневої системи порівняно з незрошуваними ґрунтами, яка, на відміну від існуючої теорії, сприяє техногенно-екологічній безпеці окремих екосистем. Удосконалено методику експресного визначення (розрахунку) хімічного складу води джерел зрошення України за лабораторним визначенням лише одного показника - натрію або загальної мінералізації за рівняннями регресії. Уточнено іригаційну класифікацію природних вод України для використання в зрошуваному землеробстві, яка передбачає заходи поліпшення хімічного складу води перед поливом і є одним з елементів управління екологічною безпекою зрошуваних земель. Ключові слова: управління, зрошення, поливна вода, ґрунтовий профіль, генетичні горизонти, гумус, запаси гумусу, засолення, осолонцювання, вплив, критерії, ГДК.
