Дисертація присвячена комплексному дослідженню формування архітектури духовних навчальних закладів п'яти конфесій (православної, католицької, протестантської, ісламської та іудейської), визначенню наукових принципів їхньої архітектурно-планувальної організації. У процесі дослідження визначено передумови розвитку духовних навчальних закладів, а також новітні тенденції організації. Досліджено етапи розвитку духовних навчальних закладів на теренах сучасної України, виявлено тенденції еволюційного розвитку архітектури духовних навчальних закладів із залученням наукових архітектурних знань, а також знань суміжних галузей. У теорію і практику архітектурного проектування на основі узагальнення вітчизняного та світового досвіду проектування і будівництва культових споруд та духовних навчальних закладів введено новий тип будівлі - духовний навчальний комплекс як самостійний об'єкт архітектурного проектування. Визначено внутрішні та зовнішні фактори, які впливають на формування об'єкта дослідження. Виявлено базові підходи до гармонізації архітектурного середовища духовних навчальних закладів. Один із основних методів дослідження - натурне обстеження - дав змогу з'ясувати проблеми закладів, які вже функціонують, та висунути методичні підходи до модернізації поточної мережі духовних навчальних закладів. Запропоновано ієрархічну структуру мережі духовних навчальних закладів: всеукраїнські, регіональні, міські, районні, локальні ("крокової доступності"). Розроблено класифікацію духовних навчальних закладів за низкою ознак. Запропоновано типологію духовних навчальних закладів та науково обґрунтовано новий сучасний та універсальний тип - духовний навчальний комплекс для християнських, мусульманських та іудейських конфесій на основі узагальнення досвіду проектування і будівництва та сучасних вимог до формування навчальних закладів. Обґрунтовано функціональну структуру та функціональні зв'язки духовних навчальних закладів, запропоновано склад їхніх приміщень. Встановлено основні прийоми функціонально-планувальної організації будівель духовних навчальних закладів: компактний, блочний, павільйонний, змішаний. Визначено закономірності та спільні для християнських, мусульманських та іу-дейських конфесій особливості вирішення внутрішнього простору сакрального ядра духовних навчальних закладів та комплексів у контексті релігійних канонів. Сформульовано наукові принципи архітектурно-планувальної організації духовних навчальних закладів, серед яких: "релігійної гармонійності формоутворення", "універсальності спеціалізованих блоків", "триєдності функціонального простору", "створення конфесійно толерантного середовища", "комплексності", "укрупненості", "технічності", "реорганізаційності мережі". Запропоновано шляхи удосконалення методики проектування на основі середовищного, параметричного та графоаналітичного методів та надано рекомендації щодо визначення параметрів основних приміщень духовних навчальних закладів.
