У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано новий підхід до вирішення важливої й актуальної проблеми, що полягає у розкритті й цілісній характеристиці теоретико-практичних основ викладання словесності у вітчизняних навчальних закладах XIX – початку XX століття.
У результаті аналізу історіографії проблеми з’ясовано, що сьогодні актуальним і своєчасним стає вивчення історико-педагогічного досвіду викладання словесності. Історіографію проблеми теорії і практики викладання словесності у вітчизняних навчальних закладах у хронологічних межах дослідження окреслено за такими етапами: 1-й етап (ХІХ – початок ХХ століття) – імперська історіографія – праці сучасників у хронологічних межах дослідження; 2-й етап
(20-ті – кінець 80-х років ХХ століття) – радянська історіографія; 3-й етап (з початку 90-х років ХХ століття) – сучасна історіографія.
Здійснено аналіз джерельної бази дослідження проблеми теорії і практики викладання словесності у вітчизняних навчальних закладах XIX – початку XX століття за такими групами джерел: документальні джерела, масові джерела, підручники та навчально-методичні посібники, додаткові джерела.
Розкрито й цілісно охарактеризовано теоретико-практичні засади викладання словесності у вітчизняних навчальних закладах XIX – початку XX століття: охарактеризовано теорію і методику викладання словесності (розвиток підходів до навчання словесності та зміна напряму від лінгвоцентричного до історико-літературного; зародження та розвиток словесності, методики її викладання та апробація кращих здобутків педагогів-словесників).
Здійснено аналіз змісту і форм викладання словесності (класні – твори, літературні бесіди, лекції; позакласні – ліричні вечори, літературні вечори, літературно-музичні свята, вистави, концерти, літературні суди, літературні читання, літературні та читацькі бесіди та ін.).
У дисертації розкрито теоретико-практичні засади викладання словесності у середніх і вищих закладах освіти (особливості викладання словесності шляхом вивчення програмних освітніх документів крізь призму взаємозв’язків середньої і вищої освіти у трьох основних напрямах – методичному, організаційному і нормативному); проаналізовано науково-методичне забезпечення викладання словесності у досліджуваний період (статутів, програм, навчальних планів, підручників, посібників, хрестоматій, у яких знаходить своє вираження словесність як навчальна дисципліна).
Обґрунтовано періодизацію розвитку теорії і практики викладання словесності у вітчизняних навчальних закладах досліджуваного періоду, що охоплює такі етапи: 1-й етап – становлення (перша половина ХІХ століття) – практичний етап розвитку методики викладання словесності; започаткування викладання словесності у середніх і вищих закладах освіти; становлення навчально-методичного забезпечення викладання словесності у вітчизняних навчальних закладах; появи гімназійних та університетських підручників словесності; 2-й етап – реформування (друга половина ХІХ століття) – етап реформ та диспутів щодо методичних пошуків у справі викладання словесності; інституціалізації та нормування курсів словесності у середній та вищій школі; активної підготовки підручників словесності для середньої і вищої школи; 3-й етап – інтенсивного розвитку (початок ХХ століття) – теоретичний етап у розвитку методики викладання словесності; практичне спрямування викладання словесності у середній і вищій школі; розквіт та розвиток психолого-педагогічної спрямованості підручників словесності.
Уточнено сутнісні характеристики понять «словесність», «літературна освіта», «словесний концентр», «літературний словесний концентр», «методика викладання словесності (літератури)», «учитель-словесник», «викладання словесності»; «теорія і практика викладання словесності у вітчизняних навчальних закладах XIX – початку XX століття» (феномен, що охоплює: теоретичні засади – особливості розвитку словесності як науки (різні концепції, погляди щодо теорії та історії словесності), навчальної дисципліни та методики її викладання; вимоги до учителя словесності та особливості його підготовки; практичні засади – особливості, зміст, форми та методичне забезпечення викладання словесності в середніх та вищих закладах освіти досліджуваного періоду).
Удосконалено і розширено наукові уявлення про внесок педагогів (Ц. Балталон, В. Водовозов, П. Житецький, В. Науменко, В. Острогорський, П. Сакулін, В. Самсонов, В. Стоюнін, Є. Судовщиков, Ф. Сушицький та ін.) у справу становлення та розвитку теорії і практики викладання словесності у вітчизняних навчальних закладах XIX – початку XX століття.
