Плиска Ю. С. Тенденції розвитку особистісної педагогічної культури вчителя в Україні та Польщі: порівняльний аналіз

У дослідженні цілісно й комплексно розглянуто проблему розвитку особистісної педагогічної культури вчителя в Україні і Польщі на засадах компаративного аналізу; визначено провідні тенденції розвитку означеної культури, виходячи з українських та польських соціокультурних та освітніх реалій; обґрунтовано вплив концептів «культура» та «особистість» на розвиток теорії і методології розвитку особистісної педагогічної культури вчителя в обох країнах; з’ясовано особливості соціокультурного статусу вчителів, діяльнісно-поведінкові характеристики особистісної педагогічної культури вчителів; представлено характеристику культурних компетенцій та їх вплив на розвиток досліджуваного феномена. Доведено, що особистісна педагогічна культура вчителя є динамічною, ймовірнісною, відкритою системою. На основі здійсненого аналізу поняття особистісної педагогічної культури в її структурі виділено чотири основні компоненти: інтелектуальний (когнітивний), морально-духовний, компетентнісний та атрибутивний, а також виокремлено основні функції: гносеологічну, гуманістичну, комунікативну, інформаційну, нормативну, навчальну і виховну. Охарактеризовано чотири базові моделі особистісної педагогічної культури вчителя, виходячи з її структури: когнітивну, компетентнісну, аксіологічну, атрибутивну. Головними тенденціями розвитку особистісної педагогічної культури українських і польських учителів визначено такі: до зумовленості розвитку культурологічної структури особистості вчителя соціокультурними умовами життєдіяльності педагогів; до визначення стильових відмінностей в індивідуально-психологічних характеристиках особистості вчителя в Україні і Польщі, що значною мірою формують образ його педагогічної культури; тенденція до зростання (в українському досвіді) і стабілізації, навіть з певними ознаками зниження (у польському досвіді) місця і ролі християнства як аксіологічного феномена і поведінкової установки в розвитку особистісної педагогічної культури вчителів обох країн; тенденція до стабільної наступності між поняттями «культурна активність» та «участі в культурі» з поступовим переважанням символічного й розважального компонентів.