Ткаченко О. М. Методологія побудови систем управління мереж майбутнього на базі теорії масового обслуговування

Дисертація присвячена розв’язанню науково-технічних задач по побудові систем управління мережами майбутнього. Проаналізовано методи побудови систем управління телекомунікаційними мережами, методи побудови систем, що мають здатність до самопристосування, самонавчання та самоорганізації. Сформульовано вимоги до систем управління мережами наступного покоління NGN, розглянуто особливості управління мультисервісними мережами. Запропоновано при проектуванні СУ мереж майбутнього використовувати принцип, основна ідея якого полягає у визначенні закону або стратегії оптимального управління, що мінімізує або максимізує деяку сукупність критеріїв якості. Закон управління виражає керуючий вплив у виді функції координат стану об'єкта, що в результаті приводить до системи зі зворотним зв'язком. Дана методика спрощує проектування нестаціонарних і багатомірних систем і дозволяє встановити структуру оптимальної системи. Виконано порівняння алгоритмів систем управління і запропоновано в якості оптимального алгоритму використовувати системи з автоматичним пошуком рішень шляхом надання їм властивостей систем з накопиченням досвіду та з використанням способу пошуку оптимальних виборів. Дістала подальшого розвитку методика побудови СУ на основі клієнт-серверної архітектури, відповідно до якої завдання в СУ розділяються між клієнтами і серверами. У платформах систем управління мережами майбутнього пропонується реалізовувати трьохланкову архітектуру "клієнт-сервер". Головна її перевага — масштабованість, але, крім того, вона дозволяє значно скоротити мережний трафік. Розроблено метод багатокритеріальної оптимізації СУ мереж майбутнього на базі теорії масового обслуговування. Отримано залежності затримки одержання інформації від інтенсивності надходження вимог, від швидкості, а також від методу обслуговування. Ці дані дозволяють мінімізувати затримку при різних умовах. Розроблено методику побудови імітаційної моделі об’єкта управління з використанням принципу ДСМ, яка дозволяє при моделюванні системи управління змінювати структуру цієї системи, часові характеристики тих чи інших підсистем, а також порядок роботи.