Султанова Н. В. Теорія і практика соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти України (1956 – початок ХХІ ст.)

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України, Тернопіль, 2018. Дисертацію присвячено висвітленню теорії і практики соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти України, розкриттю змісту, форм, методів і провідних тенденцій його розвитку протягом 1956 – початку ХХІ ст. Обґрунтовано періодизацію розвитку соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти України в досліджуваний період: ідеологічно-організаційний (1956 р. – перша половина 1960-х рр.); суспільно-прагматичний (друга половина 1960-х – 1990 рр.); (1 субперіод – 1965–1984 рр.; 2 субперіод 1985–1990 рр.); дитиноцентричний (1991 р. – початок ХХІ ст.). Охарактеризовано особливості змісту соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти в окреслених хронологічних межах; визначено тенденції, що зумовлювали трансформації змісту виховних заходів у кожному виокремленому історичному періоді. Визначено ідеї конструктивного історико-педагогічного досвіду соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти України й окреслено можливості його імплементації в сучасних умовах реформування інституційних установ державного утримання й виховання. Ключові слова: інтернатні заклади освіти, генеза інтернатних закладів освіти, соціальне виховання, школа-інтернат, діти-сироти, діти позбавлені батьківського піклування, вихованці інтернатних установ, методи виховання, форми виховання, засоби виховання.