Іваницька С. Г. Публіцистична спадщина Сергія Єфремова в контексті суспільних трансформацій: історико-біографічні аспекти (кінець ХІХ ст. – 1920 рік)

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальностями: 07.00.01 – історія України; 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. – Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2019. У дисертації вперше в українській історіографії проаналізовано публіцистичний доробок персоналістичного характеру, що належить перу Сергія Єфремова (1876–1939) – видатного українського критика, літературознавця, фундатора національної журналістики, громадсько-політичного діяча. В межах біографічного дискурсу на матеріалах єфремовської публіцистики виявлено ефективність дослідницького інструментарію із царини «соціології знання», теорії колективної пам’яті, «біографії поколінь», «інтелектуальної історії» (історії ідей), обґрунтовано доцільність застосування відповідної методології стосовно вивчення окремих тем та сюжетів. Доведено, що С. Єфремов намагався реалізувати засобами публіцистики стратегічну мету українського руху на початку ХХ ст., що полягала у творенні модерної конкурентної нації. Складовими елементами такої діяльності було «винайдення традиції», формування «національного пантеону», символів і ритуалів, «місць пам’яті». На матеріалах публікацій у «Книгарі» розглянуто настанови С. Єфремова у питаннях біографіки, традицій та новацій у культурному розвитку. Ключові слова: Сергій Єфремов, публіцистика, історіографія, біографіка, покоління, колективна пам’ять, комеморація, «значущий Інший».