У дисертації представлено обґрунтування вирішення актуальної проблеми онкології – з’ясуванню редокс-залежних закономірностей активації желатиназ (ММП-2 та ММП-9) при пухлинній прогресії та визначенню доцільності їх використання в якості мішеней цілеспрямованої протипухлинної терапії та маркерів метастазування при мінімальній залишковій хворобі (МЗХ).
Виявлено редокс-залежну активацію ММП-2 та -9 внаслідок формування внутрішньоклітинної гіпоксії в клітинах пухлин шлунка, прямої кишки, молочної залози: підвищення рівней супероксидних радикалів (СР) та NO спричинює достовірне посилення активації латентних форм ММП-2 та –9 (в 2 рази; р<0,05), що вказує на редокс-опосередкований механізм їх регуляції. Вперше на щурах з карциномою Герена показано, що клітини пухлини спричинюють редокс-залежну активацію ММП-2 та -9 (в 14 та 5 разів відповідно; р<0,05) в клітинах КМ, яка формує сприятливе метастатичне мікрооточення. Наведені результати становлять підгрунтя для визначення ризику раннього метастазування у хворих категорії М0.
Доведена доцільність корекції активності ММП-2 та -9 шляхом регулювання швидкості генерування СР з метою гальмування пухлинної прогресії. Встановлено, що редокс-залежне інгібування активності желатиназ в карциномі легені Льюїс, яке відбувається під дією редокс-активних сполук (комплекс кобальту (ІІІ) АС-30 та антиоксидант СоQ10), спричинює достовірний протипухлинний та антиметастатичний ефекти. Виявлено, що введення хворим на РПК II – III стадії антикоагулянта фраксипарина призводить до достовірного зниження швидкості генерування СР нейтрофілами та сумарної активності желатиназ сироватки крові (в 1,6 та 2 рази відповідно; p<0,05) та покращує загальну трирічну виживаність пацієнтів на 33% у порівнянні з такими, в схеми лікування яких не був включений фраксипарин.
Виявлено зв'язки активності желатиназ КМ та тромбоцитів крові із дисемінацією пухлинних клітин у КМ, що вказує на їх участь у формуванні МЗХ при РШ: за відсутності ДПК у хворих категорії М0 активність ММП-2 у КМ в
3 рази, а ММП-9 в тромбоцитах крові в 1,7 рази нижча (p<0,05) від такої за наявності ДПК у КМ. Обґрунтовано доцільність використання желатиназ в якості маркерів перебігу МЗХ при РШ. Показано, що при високій активності ММП-2 (>2,8 у.о.) в КМ та ММП-9 (>80 у.о.) в тромбоцитах крові тривалість життя хворих на РШ достовірно менша (р=0,016 та р=0,023 відповідно), ніж при низьких її показниках (<2,8 у.о. та <80 у.о. відповідно).
