У роботі доведено, що механізм реалізації захисту прав та свобод людини і громадянина у трудовому праві має забезпечуватися системою органів державної влади й різноманітних інституцій. Під механізмом забезпечення прав у сфері трудових відносин запропоновано розуміти цілісну систему правових форм, заходів і засобів, взаємодія яких спрямована на реалізацію таких прав, убезпечення від посягань на них і на попередження їх порушень або поновлення оскаржуваних чи порушених прав працівників.
Аргументується, що захист прав працівників має своїм завданням не лише накладення певної санкції на посадових осіб і притягнення їх до відповідальності на підставах та умовах, передбачених законом, а й відновлення порушеного права. Отже, захист трудових прав працівників – це відповідна юридична дія, спрямована на усунення перешкод поновлення їх права, відшкодування або компенсацію завданої шкоди, а також на попередження порушень трудових прав, у тому числі, шляхом застосування до правопорушників дисциплінарних, адміністративних або кримінальних санкцій.
Обґрунтовується, що трудове право, як дієвий компонент соціальної і правової систем, є також аутопоезисною системою, що спрямована на оновлення теоретичних підходів до правового регулювання праці й удосконалення трудового законодавства за сучасних умов. Характеристика й визначення трудового права як аутопоезисної системи дозволяє більш послідовно розкрити новітні концептуальні підходи та запропонувати практичні виміри трудового права і правового механізму його реалізації, втілити синергетичні й аксіологічні засади в сучасній теорії трудового права, а також продемонструвати його роль у контексті правових систем сучасності і вплив його сфери дії на розвиток соціально-економічних прав працівника.
Пропонується розробити і прийняти Закон України «Про основні напрями оптимізації системи суб’єктів нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства», в якому були б названі суб’єкти, об’єкти, принципи, механізми функціонування, правові й організаційні засади взаємодії суб’єктів нагляду й контролю за дотриманням трудового законодавства, окреслені основні напрямки здійснення такої взаємодії, права й обов’язки наглядових і контролюючих органів, та їх посадових осіб у зазначеній сфері.
Підсумовується, що в умовах євроінтеграції ключовими засадами реформування законодавства щодо захисту прав працівників можуть стати: (а) оптимальне збалансування захисної й виробничої функцій трудового права, за допомогою яких має бути забезпечена рівновага інтересів найманих працівників і роботодавців; (б) дотримання вже встановлених соціальних стандартів у галузі праці; (в) усунення всіх проявів дискримінації працівників за ознаками статі, раси, політичних переконань та інших обставин, визначених Конституцією й КЗпП України, із забезпеченням високого рівня захисту праці жінок та молоді й реальною забороною дитячої і примусової (обов’язкової) праці; (г) забезпечення диференціації правового регулювання праці, тобто максимальне врахування в майбутньому Трудовому кодексі України особливостей праці працівників малого бізнесу, виробничих кооперативів, окремих категорій осіб, які працюють за нетиповими формами зайнятості, або за цивільно-правовими договорами.
