Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства за
спеціальністю 26.00.01 – теорія та історія культури. Національна академія
керівних кадрів культури і мистецтв, Міністерство культури України. Київ, 2019.
У міждисциплінарному дослідженні рекламну графіку розглянуто як
продукт культури та мистецтва в контексті актуальних тенденцій розвитку
рекламного дизайну – специфічного виду творчої діяльності, а сучасний процес
проектування представлено як синтез соціокультурних, семіотичних, кольоро-
графічних та маркетингових аспектів. Вперше аргументовано історико-
мистецтвознавче підґрунтя рекламної графіки та доведено її вагомість як
складової художньо-проектної культури (дизайну). Проаналізовано вплив
художніх стилів, народної творчості і художніх народних промислів на еволюцію
рекламної графіки, виявлено проблеми візуалізації рекламних ідей та
структуровано арсенал художньо-графічних засобів у сукупності з
комп’ютерними технологіями. Доведено транскультурність, масовість і
регіональну специфіку реклами. Особливу увагу присвячено стилістичним
трансформаціям рекламної графіки і сучасним принципам гармонізації
візуально-інформаційного середовища. Простий ілюстративний супровід
комерційної інформації змінився появою нових стилів у ХІХ–ХХ ст.,
застосуванням креативних рекламних технологій образотворення, полістилізмом
на початку ХХІ ст., активізацією процесів брендінгу та ребрендінгу.
Теоретично узагальнено закономірності візуальної мови реклами від афіши
(плаката) до цифрових медіа, запропоновано методологічну концепцію
комплексного проектування рекламної продукції, а медіадизайн визначено як
якісно новий етап соціокультурного проектування комунікацій, як
найперспективніший вид дизайну серед інших.
Ключові слова: рекламна графіка, художньо-проектна культура, візуальні
комунікації, плакат, цифрові медіа, стилістика рекламної графіки, етномистецькі
традиції, бренд, рекламний дизайн, медіадизайн.
