П'ятницька-Позднякова І. С. Музичне мовлення в семіозисі художньої культури України ХХ століття

У дисертаційному дослідженні обґрунтовано концепцію музичного мовлення як складної семіотичної системи, що має граматичний (синтактика), когнітивний (семантика) та дискурсивний (прагматика) рівні, внутрішню парадигматику (відносини між елементами всередині музичного тексту), різні параметри взаємозв’язку (часові, просторові), форми (згорнута (внутрішня) – розгорнута (зовнішня)), у контексті якої реалізуються знаково-символічні коди, що, набуваючи додаткових смислових рівнів, формують музичний континуум художньої культури загалом. Розкрито смисловий вимір поняття «музичне мовлення», що мислиться як елемент системи «мова – текст» та є репрезентантом смислових і ціннісних характеристик художніх інтенцій композитора. Здійснено типологічний аналіз двох типів художнього мовлення – музичного і вербального, виявлено споріднені та відмінні характеристики між ними. Виявлено механізм взаємодії між двома типами художнього мовлення на рівні віддзеркалення мовленнєвих інтонаційних модусів. Проаналізовано семантику різних інтонем, що своїм корінням сягають вербального мовлення, та виявлено модуси їх значень у музичних текстах. Доведено, що смисловий вимір музичного мовлення має глибокий підтекст, де поєднуються як вербальні, так і невербальні коди, що нашаровуються на семантеми, утворюючи культурний тезаурус різних смислів. Музично-мовленнєву діяльність композитора розглянуто як різновид дискурсивної практики та водночас як текстовий простір.