Репрезентовано результати історико-педагогічного дослідження теорії і практики розвитку природничо-математичної освіти дівчат на території України у ХІХ – на початку ХХ століття.
Об’єкт дослідження – генеза жіночої освіти в Україні. Предмет дослідження – теоретико-методичні засади природничо-математичної освіти дівчат у навчальних закладах України XIX – початку XX століття. Мета дослідження – на основі цілісного історико-педагогічного аналізу обґрунтувати теоретико-методичні засади генези природничо-математичної освіти дівчат у навчальних закладах України ХІХ – початку ХХ століття, виявити ідеї позитивного ретроспективного досвіду для його подальшого впровадження в сучасні заклади освіти.
Методи: науково-бібліографічний, хронологічно-системний, проблемно-пошуковий, історико-генетичний, контент-аналіз, історико-ретроспективний.
Обґрунтовано теоретико-методичні засади генези природничо-математичної освіти дівчат у навчальних закладах України ХІХ – початку ХХ століття, а саме: сукупність наукових положень, що базуються на ґендерному підході та висвітлюють організаційно-педагогічний розвиток жіночої освіти, зокрема й природничо-математичної, у досліджуваний період (концептуальні теорії, основні підходи, принципи); трансформація мети, змісту, форм, методів та засобів навчання представниць жіночої статі природничих та математичних наук; вплив соціально-економічних, науково-технічних, соціокультурних та організаційно-правових чинників на позиціонування жінки в суспільстві, її професійне самовизначення та специфіку формування природничо-математичної картини світу. Схарактеризовано трансформацію концепцій жіночої освіти, основні підходи до їхньої реалізації в дореволюційну добу; взаємозв’язок з наявними природничо-науковими теоріями та підходами до викладання природничо-математичних дисциплін.
Базуючись на виокремлених критеріях (історичному, нормативно-законодавчому, дидактичному, науковому, структурно-організаційному, історіографічному) обґрунтовано періодизацію розвитку природничо-математичної освіти дівчат у навчальних закладах України ХІХ – початку ХХ століття, яка включає: організаційно-регламентаційний (1802 – 1851 рр.); громадсько-просвітницький (1852 – 1901 рр.); реформаційно-уніфікаційний (1902 – 1919 рр.) періоди. Виділено тенденції, принципи, зміст, форми, методи та засоби природничо-математичної освіти дівчат у навчальних закладах України впродовж відповідних часових меж.
Окреслено позитивний ретроспективний досвід природничо-математичної освіти дівчат в Україні ХІХ – початку ХХ століття та визначено основні напрями його екстраполяції в сучасні заклади освіти.
Практичне значення роботи полягає в укладенні навчального посібника «Природничо-математична освіта дівчат в Україні ХІХ – початку ХХ століття».
