Бездєнєжних Н. О. Фактор епітеліально-мезенхімального переходу клітин у пухлинному процесі та чутливості до засобів медикаментозної терапії (експериментальне дослідження).

Дисертаційна робота присвячена визначенню особливостей біології та імунофенотипового статусу клітин пухлин різного гістогенезу за умов дії екзо- та ендогенних модифікаторів для оцінки значення епітеліально-мезенхімального переходу (ЕМП) в пухлинній прогресії та чутливості злоякісно трансформованих клітин до цитостатиків. В експериментальній системі in vitro із застосуванням клітин із пухлинного матеріалу хворих на рак різного гістогенезу встановлено пластичність їх фенотипу в динаміці культивування та зміну домінування мезенхімальних характеристик на епітеліальний фенотип за умов росту клітин ex vivo. Встановлено зниження ознак злоякісності пухлинних клітин при експозиції їх з субтоксичними дозами хіміопрепаратів (цисплатину, іринотекану) та ІФН-альфа за тестом на інвазію і здатністю колонієутворення. Показано пригнічення експресії ЕМП асоційованих маркерів та маркеру стовбурових пухлинних клітин (CD44) за умов тривалої експозиції їх з ІФН. Встановлена як протипухлинна, так і антиметастатична дія ІФН-бета із застосуванням моделей in vivo: тривала експозиція клітин меланоми з цитокіном суттєво пригнічує ріст пухлини у мишей та викликає зменшення об'єму метастазів в 100 разів і кількості метастазів в 10 разів. Встановлено, що клітини раку молочної залози, яєчника, легені, кишечника епітеліального фенотипу є менш чутливими до антиметаболітів (фторурацилу, метотрексату). Крім того, клітини від хворих на РМЗ з епітеліальним фенотипом характеризуються достовірно більшою чутливістю до гемзару порівнянно із клітинами з домінуванням мезенхімальних ознак, що свідчить про доцільність оцінки ЕМП статусу пухлинних клітин в якості предиктивного маркера для підвищення ефективності медикаментозної терапії.