Дисертацію присвячено комплексному дослідженню кримінологічних засад протидії транскордонній злочинності. Вирішено наукову проблему, яка пов’язана з подоланням фрагментарності наукового пояснення феноменології протидії транскордонній злочинності та розробкою сучасних концептуальних підходів до протидії транскордонній злочинності.
Транскордонна злочинність досліджена як відкрита соціальна система, що опосередковує деструктивний феномен, який у своєму вияві – статистичній сукупності злочинів, що вчиняються на певній території в певний період часу, – є порівняно масовим та історично мінливим і параметри якого характеризують рівень динамічної рівноваги соціальних інститутів та особистісної активності в транскордонних відносинах.
Розроблено інформаційну модель транскордонної злочинності, яка включає кількісно-якісні показники транскордонної злочинності в Україні, рівень її латентності, у тому числі організованих її форм, обґрунтування її «ціни». Поліморфізмом транскордонної злочинності запропоновано вважати розвиток форм злочинності, багатоманітність її проявів у межах одного типу (роду, виду) злочинності, що обумовлено різними комбінаціями її детермінант та полягає у наявності у межах одного типу злочинності різнорідних за різними класифікаційними критеріями злочинів, що об’єднуються за домінуючою системоутворюючою ознакою.
З’ясовано, що етіологія транскордонної злочинності в контексті дискурсу глобалізації та глокалізації пов`язується з виокремленням таких концептуальних характеристик детермінації транскордонної злочинності як базові криміногенні можливості у суміжних державах, наявність кордону, контраст між державами в економічних показниках (ставки мита, різні ціни, різні можливості для зайняття професійною діяльністю), показниках соціодинаміки. У детермінуючому комплексі цього виду злочинності домінують економічні фактори. Результатом їх впливу є «тіньове» економічне транскордонне кластероутворення як процес концентрації взаємопов’язаних видів економічної діяльності, що забезпечують її продуктивність та результативність, а також супроводжуються вчиненням правопорушень, які обумовлюють криміногенний потенціал цієї діяльності.
Доведено, що напрямами комплексного удосконалення практичних форм діяльності у сфері протидії транскордонній злочинності є деструкція її детермінуючого комплексу, зменшення криміногенного потенціалу населення прикордонних територій, зменшення можливостей учинення злочинів шляхом поєднання різних форм превентивних практик, системи «інтелектуального кордону» (SMART-border), забезпечення інтероперабельності національних, закордонних та міжнародних суб’єктів протидії з урахуванням досвіду ЄС. Умовами деструкції криміногенного потенціалу місцевого населення у прикордонні й удосконалення участі громадськості у запобіганні транскордонної злочинності є опір соціальній аномії, девальвації ціннісно-нормативної системи суспільства, знеціненню соціально-позитивних стереотипів поведінки.
Запропоновано зміни у законодавстві, що забезпечать комплексне використання можливостей баз даних, штучного інтелекту, систем збирання даних обстановки національними правоохоронними інституціями та інших технологічних рішень.
