Дисертація присвячена розробці типології репрезентативних практик дизайну костюма як концептуально-наративної стратегії оприявнення дизайн-продукту в художньо-проєктній культурі. Комплексне дослідження, систематизація, характеристика принципів дії та взаємодії існуючих форматів репрезентативних практик обумовлені необхідністю ретельного вивчення процесів проектування та комунікації, притаманних дизайну загалом, та концепціям його розвитку в сучасності. Розробка зазначеної теми синтезує міждисциплінарні підходи до дослідження, що є теоретичною основою для вирішення актуальних проблем дизайн-діяльності щодо костюма як естетично ціннісного та суспільно важливого багатофункціонального дизайн-продукту.
Формуванню нової методології наративних стратегій оприявнення дизайн-продукту сприяв розгляд модного костюма як зовнішньої форми наративу ідентичності. Показано, що застосування методології наративних стратегій стосовно дизайн-продукту може започаткувати новий етап розвитку дизайну костюма як сфери художньо-проєктної творчості.
Встановлено, що походження презентацій та репрезентацій модного одягу йшло у двох різних напрямках: безпосередня демонстрація одягу на носії костюму або на предметі, що його імітує; та фіксація художніми засобами людини в костюмі як узагальнений образ сучасника, який втілює уявлення суспільства про естетичні смаки в одязі та ідеали краси. Як важливий канал модної комунікації, вони транслюють, рекламують та регулюють основні характеристики стилю зображення костюма, його призначення та поширюють інформацію про цінності моди. Описані традиційні та сучасні практики оприявнення костюму. Їх типологія складається, зокрема з: тиражно-друкованих репрезентативних практик, які включають модну ілюстрацію, модну фотографію, художню фотоілюстрацію моди; видовищних практики, які поділяються на динамічний формат – дефіле та статичний формат – вітрини та виставки в музеях; віртуальних практик репрезентацій – синтетичні формати, авторські сайти, спеціалізовані сайти та віртуальні музеї моди. Для всіх типів і форматів репрезентацій притаманна наративізація. Наративність зумовлена художнім зображенням костюма, зображенням його носія, стилем експозиції, естетикою видовища. Вона підтримує тісний зв’язок із загальними тенденціями моди, сучасного мистецтва, дизайну, трансформаціями у сфері візуального, що виявляється, насамперед, на художньо-технологічному рівні реалізації.
Встановлено принципи наративної стратегії, за допомогою яких репрезентації зберігають та інтерпретують основний наратив дизайн-продукту: "костюм" як такий, "костюм на людину", "людина в костюмі". Розроблено типологію репрезентативних практик дизайну костюма як відображення концептуально-наративної стратегії оприявнення дизайн-продукту. Взаємодія його рівнів – типи практик, підрівнів – окремі формати репрезентацій, характеризує властиві лише їм параметри, зумовлені: жанрово-стилістичними засобами – організацією візуального середовища; художньо-образними засобами, що підсилюють емоційну виразність, за допомогою візуальної гармонізації, що реалізує концептуальний зміст наративної стратегії. В рамках розробленої типології дизайн костюма позиціонується як образно-символічний репрезентант соціокультурних змін у формі візуального наративу. Розроблена та науково обґрунтована типологія репрезентативних практик дизайну костюма, як система взаємно підпорядкованих і взаємодіючих концептуально-наративних стратегій оприявнення дизайн-продукту, може становити методологію імплементації світового та європейського досвіду в дизайнерській практиці, зокрема на теренах України
