Кречковська Г. В. Методологія оцінювання критичного стану тривало експлуатованих конструкційних сталей за зміною їх структури, мікромеханізмів та опору руйнуванню

У роботі вирішено важливу науково-технічну проблему, спрямовану на розроблення, апробацію та практичну реалізацію методів оцінювання структурно-механічного стану конструкційних сталей тривалої експлуатації за різних температурно-силових умов у корозивно-наводнювальних середовищах на основі залежностей між кількісними структурними, фрактографічними та механічними показниками, чутливими до їх деградації. Аналізували вуглецеві сталі виробництва кінця ХІХ – початку ХХ сторіч (вежі Шухова, мости Вроцлава), низьколеговані сталі газо- і нафтогонів, теплотривкі низько- та високолеговані сталі (елементів парогонів ТЕС та лопаток роторів парових турбін). На основі комплексного дослідження механічних характеристик сталей обґрунтовано вибір показників, чутливих до їх деградації. За експлуатації в кліматичних умовах використали ударну в’язкість KCV, а у високотемпературних – ефективний поріг циклічної тріщиностійкості ΔKth eff. За структурний показник стану теплотривких сталей використали розміри карбідів і зерен, а за фрактографічний – частку площі зламу, що припадала на фрактографічні ознаки, пов’язані з деградацією сталі. Для сталей, тривало експлуатованих за кліматичних умов, такими ознаками були розшарування та крізьзеренні відколи на зламах ударних зразків, а за високотемпературних – фрагменти міжзеренного руйнування на фоні крізьзеренного втомного рельєфу зламів зразків, випробуваних на циклічну тріщиностійкість. Науково обґрунтовано методологію оцінювання структурно-механічного стану низки конструкційних сталей різних об’єктів експлуатації, в основі якого побудовані універсальні залежності між втратою їх механічних характеристик та зміною структурних та фрактографічних інформативних ознак їх деградації після тривалої експлуатації в кліматичних і високотемпературних умовах.