Дисертація є першим спеціальним комплексним дослідженням у вітчизняній науці кримінально-виконавчого права інституту прогресивної системи виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, здійсненого на підставі врахування змісту та тенденцій реформування виправно-трудового (кримінально-виконавчого) законодавства з пострадянських часів до сьогодні, узагальненого аналізу та визначення тенденцій у доктринальному тлумаченні сутності, ознак, призначення даного інституту.
У дисертації пропонується розглядати інститут прогресивної системи виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі як таке соціально-правове явище, яке є результатом досить тривалих теоретичних дискусій, правозастосовного досвіду, постійного реформування та удосконалення законодавства, ефективність якого передбачає узгодженість комплексу правових положень, чіткість систематизації та виокремлення певної сукупності кримінально-виконавчих норм, в яких би були відтворені особливості застосування різних форм зміни умов утримання під час відбування покарання, усунення суперечностей в змісті правового статусу засуджених до яких застосовуються різні форми прогресивної системи, удосконалення матеріальних підстав прогресивної системи виконання під час виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі.
У дисертації досліджені сучасні тенденції в реформуванні системи виконання покарання в Україні. Здійснено аналіз тенденцій у визначенні критеріїв та показників ефективності установ по виконанню покарання у виді позбавлення волі на певний строк, механізму реалізації виправного процесу. З’ясовувані сутність міжнародно-правових стандартів та міжнародного досвіду у сфері застосування прогресивної системи виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі. Встановлено особливості стану дослідження прогресивної системи виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі. Визначено зміст, сутність, мету, спрямування, поняття, ознаки, форми прогресивної системи. Виокремлено узагальнені теоретичні аспекти матеріальних підстав застосування різних форм прогресивної системи виконання та відбування покарання. Досліджено співвідношення прогресивної системи із міждисциплінарними інститутами диференціації (індивідуалізації) виконання покарання та заохочення (стимулювання) процесу виправлення, визначити тотожні та розмежувальні ознаки. Встановлено особливості порядку зміни умов тримання засуджених в межах однієї установи шляхом переведення до структурних дільниць виправних колоній. Визначено значення та тенденції реформування такого елементу прогресивної системи як «право на поліпшення умов тримання». Доведено необхідність різнорівневого регулювання в чинному кримінально-виконавчому законодавстві розгалуженої системи заходів заохочення. Розглянуто зміст та особливості зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі на певний строк шляхом переведення до іншої установи на тлі суттєвої гуманізації початкового правового статусу засуджених. Досліджено шляхи посилення стимулюючих властивостей міждисциплінарних інститутів, передбачених ст. ст. 81, 82, 83 КК. Проаналізовано співвідношення підстав застосування умовно-дострокового звільнення та заміни покарання на інше більш м’яке на тлі визначення їхнього взаємозв’язку у поетапному процесі виправлення засудженого. Охарактеризовано доцільність формулювання нового інституту умовно-дострокове звільнення під нагляд та обґрунтувати його значення в процесі реалізації прогресивної системи. Визначено шляхи удосконалення кримінально-виконавчого законодавства в частині реалізації інститутів, передбачених ст.ст. 81, 82, 83 КК.
