Холодинська С. М. Теоретико-практичний паритет спадщини Михайля Семенка в контексті української моделі футуризму : культурологічний аналіз

Дисертація цілісно відтворює спадщину Михайля Семенка (1892–1937) – відомого українського поета, прозаїка, драматурга, теоретика мистецтва, організатора культуротворчих проектів протягом 1914–1937 років. У дослідженні наголошено на принципі «теоретико-практичного паритету», який виступив специфічним підґрунтям спадщини фундатора «української моделі футуризму». Окреслено умови становлення українського футуризму, який – хронологічно – сформувався пізніше італійського та російського аналогів, проте не наслідував і не копіював їх, виступивши як проти агресивності, культу війни та дегуманістичних тенденцій італійців, так і проти естетико-мистецтвознавчих засад «будетлян», абсолютизації народно-фольклорних традицій (естетика «лубка») чи фактів національної історії (культ Степана Разіна), що сповідували росіяни – прибічники футуризму. Показано, що концепція «української моделі футуризму», обґрунтована М. Семенком, повністю відмовлялася від традицій національної культури, прирівнювала «національне» до «провінційного», засуджувала «народницько-селянську» орієнтацію вітчизняної культури на межі ХІХ–ХХ століття як таку, що гальмує оновлення культуротворчих процесів. Зазначено, що серед авторських надбань М. Семенка слід позитивно оцінити : а) послідовну роботу щодо «забезпечення» теоретичного підґрунтя футуризму; б) розробку нового понятійно-категоріального апарату, спираючись на який «пояснювалась» сутність нового художнього напрямку («кверо-футуризм», «пан-футуризм», «метамистецтво», «фактура», «деструкція – конструкція»); в) втілення в мистецький контекст ідеї «поезомалярства».