Бабушка Л. Д. Фестивація культуротворчості як глобалізаційний та альтерглобалізаційний проекти

Дисертаційне дослідження присвячене проблемі фестивації культуротворчості як актуальній динамічній моделі сьогочасної святкової культури в проекції глобалізаційних та альтерглобалізаційних процесів. У дослідженні обґрунтовується трансгресивний характер свята в напрямку фестивації, шляхом залучення запозичених культурних індустрій як схвальних практик, які в глобалізаційній моделі як домінуючій здатні використовуватися поза межами власного культурного контексту. Аргументовано розуміння фестивації в контексті «десакралізації» традиційних практик свята, що зумовлено, передовсім, глобалізацією культури як факту генералізації традицій, уніфікації смаків, почуттів, соціальної ментальності тощо. Водночас, період глобалізації, позначений втратою конкретного місця, тяжіє до артикуляції проблем локалізації, яка сьогодні перетворюється у вимогу щодо переосмислення самого простору в розумінні культури. Так, набуває теоретичної адресності феномен фестивації, який не виключає ідентичності, що формується в межах тієї чи іншої комунікативної єдності, постаючи водночас проектом альтерглобалізму. Доведено, що фестивація виступає специфічним перформативно- інсценувальним способом культуротворення в умовах конструювання фестивної реальності. Вона спрямована на залучення інших форм свята з різнотипних культур. Фестивація, з одного боку, постає культурною побудовою некласичного типу, співвідносячись із такими маркерами як дозвіллєвість, карнавальність шляхом конструювання, гібридизації, трансгресії, а з іншого – самостійним елементом культуротворчого та соціального просторів ХХІ століття.