У дисертаційній роботі розв’язано наукову проблему щодо виконання комплексного аналізу теоретичних і методологічних основ соціалізації учнів з особливими освітніми потребами в умовах шкільного середовища наприкінці
ХХ – початку ХХІ ст., які пояснюють розвиток і соціалізацію особистості у контексті психоаналітичного, соціогенетичного, когнітивного, культурно-еволюційного, індивідуально-центрованого напрямів та крізь призму соціалізації осіб з особливими освітніми потребами. Визначено ключові аспекти соціалізації особистості з особливими освітніми потребами в теорії та практиці загальної середньої освіти зарубіжних країн і стратегічні орієнтири соціалізації у контексті організації освітнього процесу в умовах вітчизняного соціоосвітнього середовища школи, що охоплюють детермінанти й моделі інклюзивної освіти. Проаналізовано стратегії організації освітньої інклюзії, розкрито потенціал фізичної культури і фізичного виховання в соціалізації учнів з особливими освітніми потребами. Охарактеризовано сутність і зміст компетентності вчителя шляхом аналізу його ролі та функцій у забезпеченні соціалізації учнів з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти. Досліджено складові його готовності до роботи в умовах інклюзивного класу, висвітлено потенціал інноваційних методів під час проєктування культури шкільного середовища, розроблення змістової характеристики навчання й виховання. Визначено перспективи вдосконалення соціалізації учнів з особливими освітніми потребами з урахуванням сучасних соціально-освітніх парадигм.
Уточнено наукові дефініції «соціалізація», «потреби», «учні з особливими освітніми потребами», «інклюзія», «інклюзивна освіта», «моделі соціалізації», «стратегії соціалізації», «культура шкільного середовища», «школа, доброзичлива для учнів з особливими освітніми потребами».
Подальшого розвитку набули наукові положення про соціалізацію особистості, що охоплює ступені, стадії, типи, механізми, чинники, моделі, види та фактори, а також теорії і практики соціалізації учнів, котрі ґрунтуються на врахуванні специфіки роботи педагогів із учнями, які мають особливі освітні потреби, й аналізі культури шкільного середовища крізь призму української освітньої політики.
До наукового обігу введено нові факти, теоретичні ідеї та підходи до вивчення процесу соціалізації учнів з особливими освітніми потребами в умовах шкільного соціоосвітнього середовища наприкінці ХХ – початку ХХІ ст.
