В дисертації розглянуто науково-прикладну проблему, пов’язану з розв’язанням протиріч між різними системами знань, які претендують на лідерство в сфері управління проєктами, такий як «класичне» управління проєктами, в структурі знань якого присутні методи та інструменти управління «м'якими факторами» і «системний інжиніринг», що пропонує серйозний набір методів та інструментів, що включають як підходи до створення нових продуктів, так і аналізу проєктних систем на основі різних математичних методів, використовуваних в системному аналізі. Метою дослідження є вироблення такого підходу, який би об'єднав сильні сторони цих підходів з розробка підходу до прийняття управлінських рішень в сфері управління проєктамі на основі системного інжинірингу на основі моделювання, як кращої доступної практики аналізу проєктних систем.
Виконано аналіз вітчизняних літературних джерел з точки зору історичної рестроспектіви розвитку управління проєктами в Україні, а також використані дані подібних досліджень щодо світових трендів розвитку управління проєктами як науки. На основі аналітичного огляду наукової літератури визначено найбільш перспективні напрями подальших досліджень.
Розглянуто теоретичні основи формування моделей в сучасному управлінні проєктами з використанням системного інжинірингу в управлінні проєктами. Виконана реалізація моделі прийняття управлінських рішень в процесі управління проєктами и програмами з використанням методів та інструментів прийняття рішень, теорії ігор, розглянуто моделі й методи аналізу моделі компетенцій проєктних менеджерів, що пропонують Міжнародна асоціація управління проєктами та Інститут управління проєктами – як інструменти створення інформаційного проєктного середовища для системного інжинірингу на основі моделювання.
Проілюстровано універсальність і прикладну цінність отриманих результатів на прикладах практичного застосування розроблених моделей і методів підготовки сучасних фахівців в сфері проєктного управління.
Об’єктом дослідження є сучасна теорія і практика системного інжинірингу на основі моделювання процесів управління проєктами.
Предметом дослідження є моделі і методи моделювання в системному інжинірингу управління проєктами складних організаційно-технічних систем.
Розширені науково-методологічні підходи побудови і функціонування проєктного середовища із використанням засобів системного інжинірингу на основі моделювання. Для аналізу методів і засобів, що застосовуються як елементи інформаційного середовища в проєктних системах, а також при вивченні впливу конкретних завдань щодо прийняття рішень на якість результатів, застосовувалися методи системного аналізу, теорії графів, теорії ймовірності, теорії інформації, теорії ігор, теорії нечітких множин і нечіткої логіки, методи оцінювання складних об'єктів, теорія ланцюгів Маркова, що передбачають множинність "точок зору" на різні аспекти управління проєктами та програмами зі створенням відповідних аналітичних моделей.
Використання програмного забезпечення базується на існуючих відкритих рішеннях. Організація структури проєктних систем виконана на основі теорії інформації.
Ключові слова: управління проєктами та програмами, прийняття рішень, системний інжиніринг, компетентнісній підхід, моделювання, моделі, графи, ланцюги Маркова, ентропія, невизначеність.
