У межах Карпатського регіону лісостани ялини є переважаючими. На території Закарпатського ОУЛМГ ялинники займають 155,6 тис. га (24,9 % від площі земель, зайнятих лісовою рослинністю), Івано-Франківського ОУЛМГ – 289,3 тис. га (49,3 %), Львівського ОУЛМГ – 87,9 тис. га (11,8 %), Чернівецького ОУЛМГ – 58,9 тис. га (31,8 %). У лісовому фонді цих управлінь виявлено понад 201 тис. га похідних ялинників із загаль¬ним запасом 57,9 млн.м3 деревини. Переважна більшість похідних ялинників (59,8 %) на даний час зосереджена на висотах 600-800 м н.р.м.
За результатами геоботанічних досліджень похідних ялинників виді¬ле-но рослинні асоціації (за Браун-Бланке), у складі яких бере участь ялина. Подано видовий склад адвентивних рослин, які проникають під намет похідних ялинників та суттєво трансформують лісове середо¬ви¬ще. Окреслено характер лісовідновних сукцесій на місці всохлих або вирубаних похідних ялинників. Досліджено процеси природного поновлення під наметом похідних ялинників.
Певну небезпеку лісам з участю ялини становить проникнення під їх намет та в прогалини адвентивних рослин, які суттєво трансформують Heracleum sosnowskyi, H. mantegazzianum, Solidago canadensis, S. gi¬gan¬tea, Stenactis annua (Erigeron annuus) та ін.
У складі природного поновлення під наметом похідних ялинників домінує ялина європейська. Для фор¬мування лісостанів, які б відпо¬ві¬дали едафо-кліматич¬ним умо¬вам те¬ри¬то¬рії, необхідно провести спеціальні заходи із попереднього віднов¬лен¬ня цін¬них лісотвірних порід (бука, ялиці) та їх супутників (берези, явора, клена го¬стролистого тощо).
Для ялинників на території Українських Карпат властива значна мінли-вість за основними морфологічними показниками шишок. За результатами аналізу ядерної ДНК ялини європейської із семи ценопо¬пу¬ляцій на території Українських Карпат встановлено, що географічна відстань, різ¬ні еколого-фітоценотичні умови росту не призводять до їх генетичної диферен¬ці¬ації та не впливають істотно на генетичні особливості ялини Карпатського ре¬гіо¬ну. Всі обстежені ценопопуляції ялини походять із одного історичного рефу-гіуму та характеризуються високою внутріпопуляційною і низькою міжпопу-ля¬цій¬ною мінливістю (процент молекулярних відхилень у межах ценопопуляцій – 98 %, між ценопопуляціями – 2 %).
Із збільшенням віку похідних ялинників на схилах різних експозицій достовірно (R2=0,98) зменшується площа насаджень, у яких всихання відсутнє та достовірно (R2=0,96) збільшується площа насаджень сильного ступеня пошкодження. Інтенсивне погіршення санітарного стану спостерігається в насадженнях складу 9-10 одиниць ялини та в низькоповнотних деревостанах.
Деградацію та відмирання ялинників прискорюють зміни у функціо¬ну-ванні різних груп гетеротрофних організмів, їх кількості, агресивності, пато-генності. У похідних ялинниках відбувається перебудова комплексу ґрунтових без¬хре¬бетних, зменшується ступінь освоєння корінців мікоризою. У ялинниках виявлено 81 вид ксилотрофних грибів-макроміцетів (з них 26 видів можуть розвиватися живих деревах) та 110 видів комах камбіо- ксилофагів з родин Curculionidae (Sco¬ly¬tinae – 25 видів, Entiminae – 2 види, Molytinae – 5 ви¬дів); Cerambycidae (28 видів), Buprestidae (2 види), Siri¬ci¬dae (2 види). Осередки масо¬вого розмноження короїда-типо¬графа є од¬ним із найбільш важливих чинників ослаблення ялинників.
Запропоновано заходи з покращення санітарного стану похідних ялинників та формування деревостанів за типом корінних на території Українських Карпат.
