У монографії вперше здійснено комплексне історико-етнографічне дослідження традиційних строїв українців усіх локальних зон Поділля другої половини ХІХ – початку ХХІ ст. (з урахуванням історії їх створення та трансформації). До наукового обігу впроваджено нові матеріали самостійно опрацьованих автором експонатів подільських народних костюмів із фондових і експозиційних колекцій 31-го музеїв різних рівнів і напрямків роботи, приватних збірок та етнографічних лабораторій при вищих навчальних закладах (всього понад дві тисячі триста світлин). Ґрунтовна оцінка зібраних джерел здійснена з використанням сучасної методології та на основі опрацьованої історіографії (740 позицій).
Вивчено особливості процесу формування території історико-етнографічного регіону Поділля та встановлено його чіткі етнографічні кордони. Як наслідок, у монографії використані 64 адміністративні райони за адміністративно-територіальним поділом, діючим до 17 липня 2020 року, таких 9 областей, як: Тернопільської – 8 центрально- і південно-східних районів; Хмельницької – 14°центральних і південних районів; Вінницької – усі 27 районів; Житомирської – 3 південних райони; Кіровоградської – 3 західних райони; Миколаївської – 1 західний район; Одеської – 3 північних райони; Черкаської – 3 західних райони; Чернівецької – 2 північних райони. Встановлено, що подільська народна ноша має субрегіональні (локальні) відмінності, які чітко простежуються в межах Буковинського, Західного, Східного й Центрального Поділля та на пограничних перехідних територіях.
У роботі вперше сформовано розширену класифікацію складових компонентів подільського жіночого та чоловічого основного й допоміжного комплексів, верхнього одягу, головних уборів, взуття, поясів, прикрас і доповнень до одягу другої половини ХІХ – початку ХХ ст. за ознакою функціонального використання та іншими внутрішньо груповими ознаками й з урахуванням їх термінологічних субрегіональних і локально-зональних відмінностей. Також створено класифікацію різновидів матеріалів для виготовлення й оздоблення традиційного вбрання українців Поділля та подано їх детальну характеристику. З’ясовано притаманні подолянам способи крою, конструкції і пошиття усіх видів одягових складових селянського костюма та їх трансформації. Систематизовано й проаналізовано побутуючі на території Поділля прийоми (ткання, вибійка, вишивка й нашивні прикраси у вигляді аплікацій) та технології нанесення й розміщення декору. Класифіковано техніки вишивання за ознакою частоти використання й домінантні орнаментальні мотиви.
Охарактеризовано спільні загальноукраїнські та особливі регіональні ознаки, специфічні субрегіональні та вузько локальні риси й відміни народних композиційних методів створення буденного, святкового й обрядового дівочого, жіночого, парубочого, чоловічого й дитячого строїв Буковинського, Західного, Східного й Центрального Поділля, що склалися внаслідок історичного становлення і соціально-економічного, культурного й духовного розвитку краю та міжетнічних взаємозв’язків його людності. Складено термінологічний словник народних назв елементів подільської ноші з 555°йменувань. Розроблено 11 графічних карт-схем побутування характерних компонентів традиційного комплексу вбрання подолян. Подано схеми типів крою та декорування одягу, а також таблиці оздоблювальних орнаментальних мотивів та притаманних технік вишивки українців Поділля. Представлено художні реконструкції народних ансамблів другої половини ХІХ – початку ХХ°ст., проєкти сучасних моделей одягу з використанням подільських традицій і давні й сучасні світлини окремих компонентів костюма подолян та їх цілісних комплексів.
