Пилипишин П. Б. Концептуалізація індивідуалізму у класичній філософії права

Дисертація є комплексним науковим аналізом індивідуалізму у класичній філософії права. У дослідженні в процесі філософського та історичного пізнання індивідуалізму втілений новий напрям актуалізації панорамного бачення творення «самості». Мета роботи – доповнення і поглиблення змотивованої теорії з погляду сучасного екстрапольованого проєкту розуміння феномена індивідуалізму у площині перспективного еволюційного обґрунтування семантики його сенсобуття у науковому світлі. Виявлено, що для оцінки сучасних індивідуалістичних поглядів необхідна філософсько-правова рефлексія класичного періоду, без якої неможливо сформувати цілісну картину функціонування індивідуалізму. Уявлення про людину мінялися відповідно до періоду історії розвитку всієї філософії права, з урахуванням світогляду, який був притаманний на той час суспільству, політичному розвитку, суспільному ладу та багатьом іншим формотворчим чинникам. Всі ці процеси впливали на кристалізацію індивідуалізму, який став домінуючою течією у посткласичному періоді. Мета звернення до класичного періоду – довести, що індивідуалізм визрів на традиційних цінностях, які були основою всієї людської цивілізації, а не лише останніх трьох сторіч. Філософсько-правовий та історичний підхід до осмислення значень природно-правових категорій вимагає, зокрема, урахування змін історичних типів філософування та їх соціокультурної зумовленості. Кожна епоха з погляду історії репрезентує свої філософські стереотипи (взірці), що зберігають культурне значення до сьогодні. У цьому сенсі варто розпочинати «ab ovo» від філософської класики Античності, Середньовіччя, Відродження, Реформації, Нового часу, Просвітництва, Німецької класичної філософії. Запропоновано, з деякою часткою умовності, розділити в античній філософії кілька основних етапів філософсько-правового осмислення проблеми людини.