Волкова Н. В. Захист сімейних прав та інтересів дитини у цивільному судочинстві

Дисертація є першим в українській науці цивільного процесуального права спеціальним комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем захисту сімейних прав та інтересів дитини у цивільному судочинстві через призму принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, виконаним на матеріалах оновленого цивільного процесуального законодавства України. У дисертації обґрунтовано єдиний концептуальний підхід до розуміння найкращих інтересів дитини при захисті її сімейних прав та інтересів у цивільному судочинстві, що здійснюється на підставі оцінки та збалансування складових (критеріїв) найкращих інтересів дитини у конкретній ситуації з урахуванням індивідуальності кожної окремої дитини, щодо якої здійснюється захист, та за можливою участю самої дитини для висловлювання своєї думки у цивільному судочинстві. Розкрито зміст принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, під яким розуміється такий підхід до законодавчої та правозастосовної діяльності, за якого при прийнятті нових та застосуванні чинних нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини за участю дитини, має забезпечуватись пріоритет інтересів дитини над інтересами дорослих людей тією мірою, якою це сприятиме задоволенню потреб дитини з урахуванням принципів розумності та справедливості. Запропоновано авторське визначення поняття захисту сімейних прав та інтересів дитини як діяльності уповноважених осіб та юрисдикційних органів, спрямованої на відновлення порушених, невизнаних, оспорюваних сімейних прав та інтересів дитини або встановлення безспірних суб’єктивних сімейних прав та інтересів дитини, а в деяких випадках ‒ недопущення чи попередження порушення прав та інтересів дитини у майбутньому. Виокремлено та охарактеризовано юрисдикційні та неюрисдикційні форми захисту сімейних прав та інтересів дитини. Запропоновано справи про захист сімейних прав та інтересів дитини, що розглядаються у порядку цивільного судочинства, поділити на такі види: справи щодо захисту права на виховання дитини; справи про зміну правового статусу дитини та інших учасників сімейних відносин; справи про виконання обов’язку щодо утримання дитини; справи про захист прав та інтересів дитини від домашнього насильства. Встановлено правовий статус кожного із суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин у справах про захист сімейних прав та інтересів дитини. Визначено та охарактеризовано основні властивості правового статусу дитини у цивільному судочинстві щодо захисту її сімейних прав та інтересів. Доведено доцільність застосування до справ про захист сімейних прав та інтересів дитини альтернативної територіальної юрисдикції (підсудності) та надання можливості розглядати такі справи також судам за зареєстрованим місцем проживання чи перебування дитини. Досліджено процесуальні особливості розгляду та вирішення цивільних справ про захист прав та інтересів дитини у цивільному судочинстві у порядку позовного (загального або спрощеного), наказного та окремого проваджень. На підставі аналізу доктринальних досліджень, законодавства України та матеріалів судової практики визначено поняття доказу та зміст предмета доказування, який залежить від особливостей справ щодо захисту сімейних прав та інтересів дитини. Аргументовано доцільність створення у нашій державі у цивільному судочинстві обов’язкової внутрішньої спеціалізації із сімейних справ щодо захисту прав та інтересів дитини, що пов’язане з необхідністю врахування істотних особливостей дитини, таких, як: вік дитини; психологічний стан дитини; умови виховання дитини; сфери спілкування та інших факторів, що відрізняють дитину від дорослої людини. Встановлено відмінності процедури розгляду справ про захист сімейних прав та інтересів дитини по суті у порядку спрощеного позовного провадження від процедури розгляду таких справ у порядку загального позовного провадження. Сформульовано теоретичні обґрунтовані пропозиції про вдосконалення актів чинного законодавства України щодо захисту сімейних прав та інтересів дитини у цивільному судочинстві.