Здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуального науково-практичного завдання щодо формування і розвитку маркетингової діяльності сільськогосподарських підприємств регіону.
Встановлено, що маркетингова діяльність сільськогосподарських підприємств являє собою бізнес-діяльність, що здійснює прямий вплив на потік продукції від виробників до споживачів, задовольняючи потреби споживачів з одночасним забезпеченням досягнення основних господарських цілей сільськогосподарських підприємств та отримання ними прибутку. Вона може ефективно реалізуватися за умови якісного нормативно-правового, фінансового та кредитного забезпечення, раціональної системи ціноутворення, організації та контролю. Серед основних завдань маркетингової діяльності виділено визначення ключової місії бізнесу, формулювання системи цілей, обґрунтування засад позиціювання на ринку, формування виробничого та фінансового плану тощо. З-поміж правил здійснення: визнання цінності інформації про ринок та потреби покупців, орієнтування виробника і продавця на потреби покупця, економічне обґрунтування рішень на основі врахування інтегрованості ланок виробництва і реалізації, кваліфікований відбір та ефективне використання маркетингових інструментів та методів комунікації й інші.
Запропоновано здійснювати маркетингові дослідження щодо реалізації продукції сільськогосподарських підприємств на основі удосконалених методичних підходів на основі двох спеціальних анкет для виробників і споживачів за розробленою структурно-логічною схемою, яка містить три ключові етапи: підготовчий, анкетування та аналітичний. Вказується, що такий підхід дозволить поглиблено дослідити ринок сільськогосподарської продукції у регіональному розрізі, виявити і оцінити стан розвитку маркетингової діяльності сільськогосподарських підприємств, а також поведінку споживачів, структуру споживання сільськогосподарської продукції тощо.
Виявлено, що сільськогосподарським підприємствам не вистачає матеріальних, технічних, інформаційних та інших ресурсів для започаткування і розвиту маркетингу. Встановлено, що особлива проблема пов’язана з відсутністю спеціалізованих маркетингових відділів та посад маркетолога, з поганим кадровим забезпечення, а також з відсутністю у працівників сфери збуту сільськогосподарських підприємств профільної освіти, практичного досвіду, необхідних знань і компетентностей. Вказується на не достатнє усвідомлення менеджментом і власниками підприємства значимості й ефективності маркетингової діяльності, що гальмує її розвиток.
Запропоновано підходи до організації маркетингової діяльності у сільськогосподарських підприємствах відповідно до однієї з чотирьох виділених моделей: індивідуальної системи маркетингу, комплекс маркетингу на принципах кооперації, обмежене використання елементів маркетингу або Інерційна модель маркетингу, переважно спрямована на В2В, що забезпечить диференційований підхід до удосконалення організації маркетингу в різних за розмірами, спеціалізацією, організаційно-правовими формами й іншими характеристиками підприємствами, націленої на забезпечення максимального ефекту.
Розроблено підходи до створення і розвитку відкритих шкіл маркетингових комунікацій для підвищення компетентностей спеціалістів з маркетингу для сільськогосподарських підприємств. Запропоновано диференціацію оффлайн та онлайн форм навчання, орієнтацію на поширення знань в галузі маркетингу серед працівників і власників аграрного бізнесу.
Обґрунтовано, що найбільш перспективні інструменти маркетингу нині криються у використанні digital-технологій, зокрема мобільних додатків для індивідуального продажу сільськогосподарської продукції товаровиробниками, а також впровадження спеціалізованих сайтів для кооперованих об’єднань сільськогосподарських підприємств.
Доведено, що реалізація розроблених пропозицій дозволить суттєво збільшити обсяг збуту сільськогосподарських підприємств регіону, оптимізувати цінову політику, розширювати ринки збуту, ефективно виводити на ринок нові продукти, посилювати маркетингові комунікації між виробниками і споживачами, а також забезпечити високий рівень економічної ефективності маркетингової діяльності сільськогосподарських підприємств.
