Лубінець Д. В. Лобізм у політичній системі: закордонний досвід для України

Дисертацію присвячено дослідженню лобізму як елемента політичної системи, в якій він виступає як політичний інститут та процес. Робота містить аналіз закордонного досвіду становлення та функціонування лобізму в країнах Північної Америки та Європейського Союзу, досліджує його особливості в Україні та на цій основі пропонує науково-практичні рекомендації щодо його інституціоналізації. Наукова новизна дисертаційного дослідження обумовлена комплексом поставлених дослідницьких завдань. Робота спрямована на обґрунтування можливості використання закордонного досвіду функціонування інституту лобізму в політичній системі України та виявлення особливостей процесу законотворчості щодо його імплементації. Сформульовано рекомендації, реалізація яких дозволить більш ефективно використати цей досвід у процесі інституціоналізації лобізму в Україні. Було удосконалено теоретичні засади дослідження лобізму, запропоновано авторську систему його типологізації. Визначено перспективны шляхи розвитку вітчизняного лобізму у напрямку набуття ним прозорих і демократичних форм через обґрунтування доцільності застосування закордонного досвіду. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх подальшого використання з навчальною, науковою та прикладною метою. Дисертаційне дослідження створює базу для подальшого аналізу лобізму, проблем інституціоналізації лобізму, процесу його трансформації як політичного інституту, його ролі як інструмента зниження корупційних ризиків тощо. Дослідження закордонного досвіду становлення, регулювання та тенденцій функціонування лобізму, а також вивчення сучасних умов та особливостей лобіювання в Україні, дозволили виділити наступні рекомендовані кроки в процесі становлення українського лобізму: 1) проведення просвітницької діяльності, спрямованої на роз’яснення сутності цього поняття, його значення в процесі протидії корупції та підвищення прозорості політичного процесу із залученням неурядових організацій різного спрямування; 2) ухвалення закону за прикладом американської моделі вбачається необхідною умовою його інституціоналізації; доцільним є внесення до українського законодавства таких елементів американської моделі, як реєстрація та звітність лобістів, що забезпечує більш жорсткий та прозорий контроль за лобістськими контактами, дозволяє попередити відхід від правових норм; 3) посилення громадського контролю за лобіюванням може дозволити запозичення із континентальної моделі інструментів контролю за посадовими особами, зокрема створення кодексів поведінки посадовців та лобістів; 4) виходу українського лобіювання «з тіні» сприятиме робота з потенційними лобістами, розширення сектору з надання професійних лобістських послуг, виокремлення якого вже спостерігається в Україні; проведення тренінгів та семінарів з новітніх провідних методів лобіювання із залученням досвідчених лекторів, підготовка кваліфікованих GR-спеціалістів у закладах вищої освіти в довгостроковій перспективі сприятиме підвищенню його прозорості; 5) інституціоналізація лобіювання, підвищення ефективності саме прозорих його методів вимагає також паралельного впровадження та реалізації комплексного антикорупційного законодавства.