Однією з проблем, яка стримує впровадження ефективних систем захисту інформаційних ресурсів організації чи держави, є проблема створення достовірної класифікації атак та механізмів «фільтрування» інформації, яка проходить від першоджерела до споживача. Зважаючи на це, підвищення ефективності виявлення атак на інформаційні ресурси, залишається актуальним завданням. Тому фахівці в області інформаційної безпеки не припиняють спроб побудови різних класифікаційних схем, які в тій чи іншій мірі сприяють розумінню процесів, що ведуть до проникнення в системи, і допомагають розробляти заходи захисту і реалізовувати системи захисту.
Процес передачі інформації від офіційного джерела чи з “місця події” до кінцевого споживача є достатньо складним і тривалим. Під час свого просування інформація циркулює в інформаційному просторі і перебуває під впливом різних груп впливу, які переслідують власні інтереси. Отже, дуже часто кінцевий користувач отримує упереджену, необ’єктивну інформацію, метою якої є вчинення певного впливу на його поведінку.
Для забезпечення нормального функціонування, прийняття адекватних рішень завданням кінцевого користувача є одержання об’єктивної своєчасної інформації, для чого на передній план виступають питання оцінювання її достовірності.
Разом з тим, незважаючи на значну кількість публікацій щодо вирішення різноманітних аспектів оцінювання достовірності інформації на сьогоднішній день залишається невирішеною проблема комплексного оцінювання достовірності з урахуванням можливого інформаційного впливу на ресурси та канали передачі інформації.
Основне протиріччя, яке лежить в основі наукового дослідження полягає, з одного боку в тому, що інформація, яка добувається, передається та зберігається, не завжди може бути представлена у вигляді даних чи відомостей на машинних носіях у стандартизованому чи формалізованому вигляді, а, відтак потребує особливих підходів щодо її захисту від спотворення. З іншого боку, вплив інформаційного протиборства, який також є інформаційним, також не може бути представленим методами формальних теорій та числень, що унеможливлює його оцінювання під час оцінки достовірності інформації.
Отже, вирішенню підлягає актуальне наукове завдання щодо розроблення методики оцінювання достовірності інформації в умовах інформаційного протиборства для захисту інформаційних ресурсів організації та забезпечення інформаційної безпеки користувачів.
Мета дисертаційної роботи полягає полягає у підвищенні достовірності інформації, яка передається від першоджерела до користувача в умовах інформаційного протиборства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає:
Удосконалено математичну модель інформаційного впливу дозволяє моделювати вплив на інформацію у процесі її проходження через різні засоби передачі та відтворювати процеси інформаційного протиборства, при проходженні повідомлень від першоджерела до кінцевого користувача;
Вперше розроблено модель процесу управління достовірністю інформації в умовах інформаційного протиборства, яка дає можливість реалізувати багатокрокову перевірку повідомлень з поступовим підвишенням показників достовірності у залежності від характеру повідомлень та ступеня впливу на їх зміст;
Удосконалено методику оцінки достовірності інформації в умовах інформаційного протиборства, яка дозволяє визначати кількісні та якісні показники достовірності інформації в інформаційному потоці в умовах впливів, які можуть описуватися як чіткими так і нечіткими змінними;
Вперше розроблено методику оцінки ризиків порушення достовірності інформації, яка дозволяє визначати найбільш доцільні заходи щодо забезпечення достовірності інформації, яка надається такими ресурсами кінцевим споживачам.
Нові наукові результати, одержані у роботі, у сукупності складають підґрунтя для створення системи захисту інформації на підприємстві чи організації в умовах інформаційного протиборства.
У роботі наведено комплекс алгоритмів перевірки достовірності інформації, які дозволяють сформувати систему управління інформаційним захистом підприємства на основі реалізації процедур управління достовірністю інформації.
Результати математичного моделювання та проведення практичного експерименту щодо створення системи забезпечення достовірності інформації у типовій організації дали можливість оцінити ефективність впровадження одержаних наукових результатів стосовно підвищення достовірності ресурсів за рахунок: підвищення адекватності моделей подання даних на 9‒11%; підвищення якості організації інформаційного обміну на 6‒8%; підвищення якості процедур контролю інформаційних ресурсів на 15‒17%; підвищення кваліфікації персоналу на 17‒19%.
У роботі запропоновано рекомендації щодо удосконалення політик безпеки для організацій різних форм власності, які функціонують в умовах інформаційного протиборства з боку конкурентів та недоброзичливців.
