Дисертаційна робота присвячена ґрунтовному дослідженню безпекового виміру зовнішньої політики Королівства Данія з урахуванням регіональних та глобальних трендів розвитку міжнародного середовища. Активна зовнішньополітична діяльність Данії й дієві зусилля цієї країни з поширення стабільності й безпеки у світі впродовж останніх десятиліть, засновані на непохитних переконаннях про цінність правових засад, основних свобод й демократичного розвитку є вартісним предметом для вивчення, особливо в умовах турбулентних змін сучасного міжнародного середовища. Рішуча підтримка Данією України у протистоянні російській агресії, допомога українському війську й чіткі підходи в НАТО щодо способів подолання сучасних безпекових викликів і загроз, які розгортаються, примножуються й диференціюються в просторових й функціональних площинах, актуалізує важливість ґрунтовного дослідження порушеної у дисертації проблеми з українських перспектив. Уперше на рівні дисертаційної роботи розглянуто зовнішньополітичну діяльність Королівства Данія у міжнародному середовищі як приклад реалізації безпекової політики з боку малої держави, причому доведено, що з розвитком атлантизму до суператлантизму як різновиду данського активізму, патерн взаємодії цієї країни з іншими учасниками міжнародних відносин у сфері безпеки зазнав докорінної трансформації й наслідує сучасні практики могутніх та впливових міжнародних акторів. Підтверджено, що сучасна зовнішня політика Королівства Данія в площині реалізації безпекових імперативів країни є особливим прикладом активності малої держави в міжнародному середовищі. Окрім того, досліджено регіональні рівні реалізації політики безпеки Данії – північноєвропейський, євроінтеграційний та трансатлантичний, причому виявлено пряму залежність готовності країни до глибшого залучення в інституційні форми гарантування безпеки, що розвиваються у Північній Європі чи в рамках ЄЕС/ЄС, від стану трансатлантичних відносин (НАТО) та характеру взаємодії зі США, як пріоритетним партнерством. Наголошено на взаємообумовленості еволюції підходів Данії до гарантування власної безпеки та змін характеру її блокової політики, що проявилося, зокрема, у відмові від нейтралітету й приєднанні до Північноатлантичного альянсу, закріпленні без’ядерного статусу, намаганні дистанціюватися від процесів міжблокової конфронтації шляхом реалізації «політики застережень» у рамках НАТО, а також у переході країни, з огляду на покращення власного безпекового становища після завершення протистояння між Сходом і Заходом, до активної участі з підтримання миру та безпеки у регіональному і глобальному контекстах. Підкреслено значення позапарламентського внутрішньополітичного консенсусу з питань безпеки й оборони країни – Оборонних угод (започаткованих наприкінці холодної війни) для процесів трансформації й розвитку безпекового сектора Данії, що полягає, з одного боку, у визначенні основних безпекових загроз, військових інтересів та викликів для країни у різних частинах світу, а з іншого, – у встановленні необхідних стандартів з належного фінансування збройних сил Данії задля їхнього стабільного розвитку. Окрім цього, систематизовано уявлення про підходи Данії та принципи реалізації нею безпекової політики в міжнародному середовищі, засновані на переконанні про відкритість данського суспільства (за тісної взаємодії влади й широких кіл громадськості), що здійснює активістську зовнішню політику з урахуванням спектра викликів і загроз, які походять від недержавних та державних акторів, і передбачають одночасну потребу протидіяти як високо-, так і низькотехнологічній зброї, запобігати шкідливій інструменталізації гібридних та кіберстратегій, боротися з екстремізмом й тероризмом у взаємопов’язаних субрегіональному (Північна Європа, Східна Європа) регіональному (Арктика, Європа) та трансрегіональному (Близький Схід, Північна Африка)/глобальному контекстах.
