Дисертаційна робота є системним дослідженням кластеру існуючих проблем з питань реформування системи інституційного догляду дітей соціально вразливих категорій. У роботі виокремлено проблеми системи інституційного догляду дітей соціально вразливих категорій, подано понятійний апарат дослідження, а також запропоновані інноваційні шляхи реформування системи інституційного догляду дітей соціально вразливих категорій.
З’ясовано, що державна соціальна політика в Україні спрямована на врахування міжнародних вимог та соціальних стандартів, спрямованих на покращення захисту прав і законних інтересів дітей в контексті їх соціального захисту, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей-сиріт, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, а також дітей з особливими освітніми потребами, які мають складні вади розвитку. Крім того, така політика держави повинна бути спрямована на: формування ефективної мережі закладів сімейного типу, враховуючи потреби територіальної громади; патронатних сімей; створення інноваційних інституцій для розвитку та соціалізації дітей у сім’ях, а також дітей, які тимчасово перебувають поза межами сім’ї; формування системи (мережі) профілактичної соціальної служби, спрямованої на виявлення та діагностування неблагополучних сімей з метою корегування поведінки членів сім’ї; формування психологічних служб в межах територіальних громад з метою коригування становища сім’ї в громаді, формування сприятливого психологічного клімату для розвитку дітей саме в сім’ях; формування ефективних взаємозв’язків з інститутами громадянського суспільства, які опікуються проблемами дітей, вихованням та соціалізацією дітей у біологічних сім’ях; підтримку сімей з дітьми з метою всебічного розвитку дитини тощо.
З’ясовано, що одним з ефективних альтернативних варіантів інституційного догляду, який практикують у зарубіжних країнах, є утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених сімейного піклування в дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім’ях та «фостерних» сім’ях. Водночас, акцентовано увагу на питаннях соціальної підтримки таких будинків та прийомних сімей, надання їм матеріальної допомоги, житла, відповідного супроводу щодо виховання дітей, які мають особливі потреби.
Виокремлено та охарактеризовано сучасні механізми реформування сфери інституційного догляду дітей в Україні, а саме: організаційний, правовий, соціальний, фінансовий, мотиваційний, інноваційний.
Здійснено системний аналіз нормативно-правових документів України, міжнародних договорів щодо формування державної політики у сфері виховання та розвитку дітей, у тому числі регіональний аспект формування інституцій, що здійснюють піклування та розвиток дітей, які виховуються поза сім’ями, а також механізмів державного управління, спрямованих на регулювання процесів виховання та розвитку дітей, у тому числі поза сім’ями тощо.
Опрацьовано нормативно-правовий аспект впровадження реформи інституційного догляду дітей, сформований у Львівській області на виконання Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки.
