Дисертація присвячена поглибленню та вдосконаленню теоретичних положень, розробці практичних та методичних рекомендацій щодо публічного адміністрування у системі охорони здоров’я.
За результатами аналітичного наукового узагальнення, виявлені недоліки системи, що включають: недостатнє фінансування, яке не відповідає ознакам оптимальності розподілу коштів, відсутність стимулів, низьку управлінську автономію та відсутність конкуренції між постачальниками засобів та послуг. Відсутність мотивації медичного персоналу іноді призводить до низькоякісної роботи. Хоча приватне медичне страхування допомагає людям отримувати кращу медичну допомогу, воно чітко не регулюється і не відіграє самостійної ролі та не доповнює нестачу коштів у системі публічного фінансування. В умовах неякісної медичної допомоги ключові зацікавлені сторони розробили нові правила співпраці. Наприклад, пацієнти намагаються подолати недбале ставлення лікарів та низьку якість надання медичних послуг за допомогою неформальних платежів. Водночас медичний персонал пояснює необхідність неформальної оплати своїми низькими зарплатами, а також поганим матеріальним в тому числі діагностичним забезпеченням закладів охорони здоров’я. Однак нова система відносин не забезпечує справедливості та рівного доступу українців до медичних послуг. Крім того, інституціоналізовані неформальні платежі не гарантують надання якісних медичних послуг, хоча вони створюють баланс у системі. Хоча пацієнти та медичний персонал очікують реформ, вони не мають чіткого бачення того, який тип системи потрібен. Водночас політики, поставивши реформу охорони здоров’я на перше місце у порядку денному, не змогли розробити концепцію реформи охорони здоров’я в Україні. Наше дослідження показало, що ефективність, результативність та якість мають бути основними цілями та об’єктами реформ охорони здоров’я в Україні. Обмеження щодо реформ слід враховувати при розробці рекомендацій щодо політики. Основним обмеженням в Україні є баланс у секторі, який створюється та підтримується за рахунок неформальних платежів. Виявлені недоліки системи включають недостатнє фінансування, непропорційний розподіл коштів, відсутність стимулів, низьку управлінську автономію та відсутність конкуренції між постачальниками. Відсутність мотивації медичного персоналу призводить до незадовільної роботи.
У роботі визначено основні інструменти розвитку охорони здоров’я та управління в українському контексті шляхом аналізу складної історичної, структурної та фінансової ситуації, що спричинила виникнення нинішньої системи. Нами визначено, що система складається з двох речей. По-перше, це історична системи охорони здоров’я, розроблена ще за часів Радянського Союзу, по-друге, це система влади України. Спільним для обох контекстів є єдина система формулювання та реалізації політики зверху вниз. Тому дана модель вважається однією з гірших в Європі, в наслідок чого значно нижча тривалість життя серед чоловіків та жінок, ніж в інших країнах.
