Іваніга О. І. Раптові стратосферні потепління та динаміка озону в полярній атмосфері

Дисертація присвячена дослідженню процесів в атмосфері під час раптових стратосферних потеплінь та динаміці озону в полярній та субполярній атмосфері. Також аналізуються чинники, які впливають на розподіл та змінність озону та передумови виникнення раптових стратосферних потеплінь. Для досліджень було використано дані наземних і супутникових спостережень, а також дані реаналізів та моделей. Особливу увагу було приділено вимірюванням загального вмісту озону над полярними і субполярними широтами Південної півкулі, включаючи дані над антарктичною станцією Академік Вернадський (колишня станція Фарадей). В роботі проведено аналіз полів даних по озону з реаналізу MERRA-2 та моделі input4MIPs проєкту CMІP6 на основі порівняння амплітуди зональної асиметрії розподілу озону. Аналіз стосується даних у стратосфері над полярними та середніми широтами Південної півкулі. Акцент було зроблено на антарктичні весняні місяці (вересень – листопад). Весняний сезон Південної півкулі був вибраний тому, що в цей період спостерігається озонова діра, а планетарні хвилі є найактивнішими. Також проведено оцінку здатності моделі адекватно описати динаміку полярного озону. Оцінено зимові передумови стану антарктичної озонової діри весни 2019 року. Такими передумовами є активність квазістаціонарних хвиль в антарктичній стратосфері протягом серпня, температура поверхні океану в тропіках у червні (фаза ENSO) та фаза квазі-дворічних коливань зонального вітру в тропічній стратосфері взимку (QBO). Спостережний стан озонової діри навесні 2019 року в подальшому порівнювався з отриманим прогнозом. Розглянуто локальний відгук вмісту озону над станцією Фарадей/Вернадський на 11-річний цикл сонячної активності, та виконано порівняння з глобальним відгуком. Оцінювався відгук як в загальному так і в частковому вмісті озону (вміст озону в окремих шарах атмосфери). Періодичність у загальному і частковому вмісті озону досліджувалась за допомогою вейвлет-перетворення і порівнювалась з періодичністю кількості сонячних плям і потоку радіовипромінювання на довжині хвилі 10.7 см. Використовувались як спостережні дані спектрофотометра Добсона, так і середньозональні дані супутникового радіометра SBUV та моделі input4MIPs проєкту CMІP6. Оцінювалась здатність моделі відтворювати вплив сонячної активності на стан озонового шару.