У дисертації з’ясовано історіографічні, теоретико-методологічні та практично-емпіричні атрибути охоплення, структурування, систематизації і порівняння еволюції, чинників, параметрів, процедур, регламентацій, складових і наслідків історичних й чинних етапів становлення та розвитку систем й органів місцевого самоврядування, локального суспільно-політичного процесу і адміністративно-територіального устрою в умовах спершу централізації, а згодом децентралізації влади у Республіці Польща й Україні. Це реалізовано внаслідок розв’язання ключових дослідницьких завдань, зокрема: оцінювання історіографії тематики місцевого самоврядування і місцевого розвитку в умовах децентралізації влади у Польщі та Україні, в тому числі на тлі особливостей становлення і поступу означеної проблематики у регіонах Центрально-Східної та Східної Європи; систематизації понятійних, концептуальних та загалом теоретико-методологічних засад і підходів до дослідження тематики сутності, видів, моделей, структури, легітимності, розвитку, повноважень, функціоналу та відповідальності місцевого самоврядування в умовах демократизації і розмаїтості форм, типів й ефектів децентралізації влади; з’ясування і порівняння особливостей та наслідків децентралізації влади у рамках процесів становлення, поступу і чинного стану розвитку засад формування й уповноваженості системи та органів місцевого самоврядування і складових адміністративно-територіального устрою у Польщі та їхнього впливу на Україну; структурування виявів, практик і показників ефективності передачі державних повноважень «згори вниз» за наслідками децентралізації влади та їхнього впливу на формування і функціонування місцевого самоврядування як на рівні громад у Польщі й Україні, так і на подальше збільшення ефективності децентралізації влади, місцевого самоврядування й місцевої політики у нашій країні.
У дисертації встановлено і доведено, що чим більш успішною, демократизованою та євроінтегрованою є та чи інша країна або частина світу, тим більш розвиненою та запозичуваною у ній є теорія і практика місцевого самоврядування у контексті децентралізації влади, чим забезпечується географічне і геополітичне (але поступово послаблюване й вирівнювальне) переважання умовних «Заходу» над «Сходом» (зокрема Західної Європи над Центрально-Східною і Східною та Центрально-Східної Європи над Східною). Саме тому аргументовано, що місцеве самоврядування та децентралізація влади – це фільтри локальних інтересів, мобілізатори й промоутери інституційних, соціально-економічних і демократичних реформ та цінностей тощо.
На цій підставі продемонстровано, що деякі громади характеризуються низькою стабільністю і високою інституційною ефективністю, а деякі навпаки, хоч усереднено кращою є ситуація зі стабільністю, а не ефективністю громад у виконанні базових завдань. Існує часткова залежність між інституційною ефективністю місцевого самоврядування в громадах й стабільним виконанням ними поставлених функцій і завдань. При цьому, у Польщі, на відміну від України, успішність реформ місцевого самоврядування та децентралізації влади зумовлена їхнім швидким ініціюванням та реалізацією відразу після краху режиму «реального соціалізму», бо майже автоматично встановлено, а згодом імплементовано впливовий функціонал громад, навіть попри спроби рецентралізації влади. Крім того, у Польщі на рівні громад (але не на вищому рівні) традиційно (фактично і формально) властива персоналізація політики через деполітизацію, департизацію і технократизацію, а в Україні – персоналізація політики через політизацію, партизацію і регіоналізацію, через що довіра до влади на рівні громад є вищою у першій країні, а не в другій.
Хоча водночас аргументовано, що найкращої, універсальної і єдиної моделі децентралізації влади не існує, а натомість конкретні моделі розвитку місцевого самоврядування треба виробляти з огляду на особливості соціального, економічного, політичного, культурного, історичного і навіть географічного розвитку, але крізь призму їхнього охоплення засобами політичної, адміністративної і фіскальної децентралізації влади та в рамках політичного й інституційного дизайну і умов соціально-економічного розвитку. Адже децентралізація влади змінює відносини влади між місцевими жителями, органами місцевого самоврядування, надавачами послуг та вищими/центральними рівнями урядування, а тому динамічно, а не статично встановлює нові чи модифікує чинні правила політичної гри та міжінституційних відносин.
