У дисертаційній роботі здійснено огляд, структуризацію та систематизацію особливостей і наслідків феномена та політики мультикультуралізму у Великій Британії, зокрема на тлі європейського досвіду мультикультуралізму та загалом різних підходів до управління соціальним і культурним розмаїттям. Це відображено в процесі та за результатами розв’язання поставлених дослідницьких завдань, зокрема: охарактеризування історіографічних і теоретико-методологічних параметрів виділення, визначення, дослідження, концептуалізації і предметної сфери поняття (теорії), політики (практики) та загалом тематики мультикультуралізму в світі, Європі і, зокрема, у Великій Британії; аналізу еволюції, атрибутів, детермінант і меж становлення, періодизації та чинного розвитку соціального й культурного розмаїття та теорії, політики і практики мультикультуралізму у Великій Британії; виокремлення та впорядкування політичних, громадянських, етнонаціональних, ідеологічних, ідентичнісних, міграційних, расових, релігійних, освітніх та інших аспектів, контекстів, виявів, складових, детермінант і наслідків феномена й політики мультикультуралізму як механізму управління розмаїттям у Великій Британії; відстеження й узагальнення переваг і дефектів, наслідків і значення теорії, політики й практики мультикультуралізму у Великій Британії та прогнозування ризиків і перспектив їхнього розвитку й трансформації, зокрема у формі інтеркультуралізму та постмультикультуралізму, в тому числі на тлі європейського досвіду управління розмаїттям та підготовки і реалізації «Брекзиту». При цьому, метою дисертаційної роботи загалом було визначено виділення, аналіз, структурування і систематизацію особливостей концептуалізації, предметної сфери, охоплюваності, еволюції, ознак, детермінант і рамок становлення й розвитку, аспектів, контекстів, виявів, складових і наслідків теорії, практики та політики мультикультуралізму у Великій Британії. У дисертації теоретично аргументовано положення, що: чим більше розвивається мультикультуралізм, тим більше він критикується та модифікується незалежно від специфіки партійно-ідеологічного спектра тієї чи іншої країни; чим більша частка та чисельність населення різних типів і груп меншин, тим складніші проблеми мультикультуралізму як способу управління соціальним і культурним розмаїттям. Відтак зафіксовано, що мультикультуралізм – це спосіб інтеграції, результатом якого може бути успіх або невдача, але який завжди спрямований на відділення певних меншинних груп і заохочення цього зі сторони держави, хоча й у межах пошуку соціальної єдності, солідарності та рівності. З огляду на це, мультикультуралізм завжди націлений на розроблення тих чи інших моделей демократичного громадянства і конституціоналізму, а загалом на ідеали прав людини й громадянина, хоча й переважно у груповому контексті. Тому мультикультуралізм проблематичний, коли конфлікти між різними групами (більшості та меншості) щодо цінностей і їхньої інтерпретації не можуть бути розміщені у межах певної соціальної структури й загрожують індивідуальним (а не груповим) правам людини і громадянина. Практично ж констатовано, що європейський і, зокрема, британський мультикультуралізм не гомогенний, безальтернативний і однорідний, а позначається парадоксальністю, адаптивністю та політизованістю теоретизування й упорядкування соціального і культурного розмаїття, зокрема в межах тематики імміграції та на стику взаємодії з асиміляціонізмом, інтеграціонізмом, космополітизмом, секуляризмом і глобалізмом. Крім того, мультикультуралізм у Великій Британії і Європі гетерогенний, багатокомпонентний, полісемічний, дискурсивний і неодмінно політизований, але найчастіше розуміється як політичне, суспільне та регулятивне пристосування держави і титульної більшості до соціально й культурно диференційованих груп меншин (передусім іммігрантів) і навпаки. Врешті, британський мультикультуралізм своєрідний і винятковий у європейському розрізі, адже він дуже невпорядкований та несистематизований і фокусується на різних проблемах залежно від обставин та політизації контексту. Простежено, що чим більше розвивалися й інституціоналізувалися теорія і політика мультикультуралізму у Великій Британії, тим більше вони зазнавали критики і трансформацій на тлі терористичних актів з початку ХХІ століття, світової фінансово-економічної кризи, європейської імміграційної кризи, «Брекзиту» тощо. Саме тому доведено, що попри заклики до згортання політики мультикультуралізму і фіксування його критики й колапсу у політичному дискурсі, номінально і законодавчо, враховуючи мотиви політичних акторів, мультикультуралізм у Великій Британії лишається чинним, хоч і далі піддається теоретичній, концептуальній, політичній і практичній переоцінці, оновленню, ребалансуванню, «відбілюванню» й модифікації – у руслі згуртованості, постмультикультуралізму, інтеркультуралізму і подолання небезпек політизації ісламу.
