У дисертації комплексно досліджено теоретичні та практичні проблеми функціонування освітньої журналістики в Україні, а також окреслено жанрові, видові особливості контенту на освітню тематику, вивчено й удосконалено наукові підходи до визначення складників професійної компетентності освітнього журналіста, запропоновано моделі освітнього торнадо, мультимедійної редакції освітнього ЗМІ, модель впливу побічних чинників на низьке висвітлення питань освіти засобами масової інформації; здійснено контент-аналіз обраних освітніх ЗМІ; проведено експертне опитування серед журналістів і редакторів освітніх ЗМІ, а також опитування вчителів щодо функціонування новинних інтернет-ресурсів освітньої тематики.
Результат контент-аналізу показав, що серед 3352 проаналізованих публікацій обраних ЗМІ («Освіта.ua», «Педпреса», «НУШ», «Освіторія») 81% становлять замітки. Брак аналітичних жанрів особливо відчутний стосовно тем дошкільної, інклюзивної та професійно-технічної освіти. Більшість матеріалів «Педпреси» (83%), а також значна частина «Освіти.ua» (63%) є запозиченим або доповненим матеріалом, отриманим із сайтів МОНУ, УЦОЯО чи інших джерел. Отже, можна говорити про дефіцит аналітичного контенту освітньої тематики в аналізованих ЗМІ. Це підтверджують також результати експертного опитування. Рівень освітньої журналістики в Україні за шкалою від «1» (низький) до «10» (високий) експерти (21 журналіст та редактор ЗМІ освітньої тематики) в середньому оцінили на «5» балів.
Із твердженням, що в Україні недостатньо авторського аналітичного контенту на теми освіти, за шкалою від «1» (цілком вдосталь) до «10» (критично мало) респонденти в середньому погодилися на «7,5» бала. Результати всеукраїнського опитування вчителів, яких ми, спираючись на думку експертів (журналістів і редакторів), а також дані, включені до КС МОНУ, характеризуємо як ключових споживачів освітнього контенту, показують, що задоволеність респондентів висвітленням тематики освіти вузькоспеціалізованими ЗМІ («Освіта.ua», «Освіторія», «НУШ», «Педпреса», інші) є вищою ніж щодо широкоспеціалізованих ЗМІ. На 8,08 бала з 10 можливих вчителі оцінюють необхідність створення нових ресурсів (зокрема, сайтів), що публікуватимуть інформаційно-аналітичний контент на теми освіти.
Аналіз (в межах контент-аналізу) за категоріями ключових понять та актуальних питань галузі освіти, що були розроблені за співпраці експертів і з використанням даних МОНУ, виявив низький рівень висвітлення певних галузей освіти, зокрема професійно-технічної, а також сфер науки і андрагогіки. Критично низький рівень інформування про «відтік мізків», матеріальне забезпечення науковців, розвиток науково-інноваційних парків, міжнародний досвід і трансфер технологій, наступність між дошкільною та початковою освітою, інклюзію в ДНЗ, досягнення учнів на міжнародних змаганнях.
Отже, дослідження жанрових, тематичних і функціональних аспектів створення контенту на теми освіти актуальне. Водночас існує низка теоретичних і практичних аспектів, що зумовлюють наукову проблему: Низький, на думку експертів, запит авдиторії на якісну, інновативну освітню журналістику, дефіцит аналітичного та низький рівень авторського контенту на теми освіти в аналізованих спеціалізованих виданнях (як зазначено вище), а також відсутність балансу під час висвітлення різних галузей освіти деформують зміст освітньої журналістики та створюють потребу трансформації жанрово-змістового наповнення освітніх ЗМІ України. Відсутність напрацювань щодо складників професійної компетентності освітнього журналіста не дає змоги ґрунтовно вивчити цифрові інструменти, якими має оперувати освітній журналіст, виявити, які знання та вміння важливі для автора контенту освітньої тематики. Дихотомія понять освітньої та педагогічної журналістики призводить до виникнення квазіжанрових деформацій і спричиняє теоретичну плутанину в підходах українських науковців щодо вивчення жанрових і тематичних особливостей освітньої журналістики. Дотичним аспектом є слабка присутність аналізованих ЗМІ в медіаквінтеті (десктопна версія, мобільна версія, мобільний застосунок, версія для планшета, пристосування для використання у «розумних годинниках»), що є необхідною складовою цифрової еволюції сучасних інтернет-ЗМІ. У період динамічних суспільних змін, спричинених пандемією COVID-19, освітньо-медійне партнерство виходить на новий рівень співпраці, і це потребує розширення такої взаємодії з використанням підходів едьютейнменту.
