Дисертація є завершеною науково-дослідною роботою, в якій наведено розв’язання актуального наукового завдання – наукове обґрунтування комплексу інноваційних підходів та інструментів публічного управління розвитком житлово-комунального господарства міста та розроблення методико-технологічного забезпечення його результативного та ефективного функціонування.
Показано, що протягом понад тридцяти років незалежності України стан житлово-комунального господарства (далі – ЖКГ), комунальної інфраструктури та рівень надання житлово-комунальних послуг постійно був незадовільним. Високий рівень корупції, нерозвинутість ринкових механізмів надання послуг, бюрократія, незадовільний технічний стан основних фондів, недостатність інвестування в енергоефективні технології та системи енергозбереження, а також багато інших факторів зумовили стійку тенденцію погіршення фінансово-економічних показників роботи підприємств житлово-комунальної сфери, що у підсумку призвело до глибокої системної кризи ЖКГ напередодні повномасштабної агресії з боку рф. Війна ще більше загострила ситуацію у цій сфері. Гострота і масштаб проблем очевидні – ЖКГ України терміново потребує реалізації потужного комплексу заходів, спрямованих на забезпечення належного рівня захисту та підтримки об'єктів інфраструктури й надання якісних житлово-комунальних послуг, і ця проблема практично не має резервів часу для її вирішення або відкладання.
Проаналізовано стан наукового опрацювання проблеми, за результатами чого удосконалено понятійно-категоріальний апарат предметної сфери дослідження, зокрема: сформульовано авторське (розширене) бачення поняття «житлово-комунальне господарство»: це складова частина господарського комплексу території певного рівня (села, селища, міста, району, регіону або країни в цілому), яка являє собою сукупність різногалузевих матеріальних і нематеріальних об’єктів (організацій, підприємств, служб, відомств різних форм власності; адміністративних, житлових, складських та інших будівель і приміщень; інженерних, технічних, комунікаційних, транспортних мереж і споруд; систем управління процесами виробництва й надання житлово-комунальних послуг, їх фінансового забезпечення) і ресурсів (природних, людських, матеріальних, технічних тощо), наявних на цій території і призначених задовольняти повсякденні житлові, комунальні, побутові та інші потреби її мешканців (споживачів надаваних послуг).
