Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2022.
У дисертації здійснено теоретичне обгрунтування організаційно- функціонального забезпечення публічної дипломатії у державному управлінні України та розроблено низку практичних пропозицій і рекомендацій щодо її розвитку.
Запропоновано та обґрунтовано схему інституційної взаємодії у сфері публічної дипломатії, що побудована на основі системного підходу з врахуванням концепції «нової публічної дипломатії» та особливостей взаємовідносин між суб'єктами публічної дипломатії і передбачає здійснення загальної горизонтально-вертикальної взаємодії інституційно-різних державних та недержавних суб'єктів під час планування та здійснення заходів публічної дипломатії; обґрунтовано, що діяльність усіх суб'єктів публічної дипломатії має здійснюватися на засадах комплексного та проєктного підходів.
Удосконалено систему принципів діяльності у сфері публічної дипломатії шляхом узагальнення принципів публічної дипломатії та принципів стратегічних комунікацій, зокрема запропоновано такі: єдність підходів у формуванні та реалізації заходів публічної дипломатії; оперативне реагування на конкретні інформаційні запити іноземної аудиторії; використання системного та проєктного підходів у здійсненні заходів публічної дипломатії; залучення недержавних суб'єктів публічної дипломатії; повага до культурного розмаїття; скоординованість та синхронність планів, комунікаційних дій та наративів; кваліфіковане централізоване управління заходами публічної дипломатії; узгодженість повідомлень і наративів із діями суб'єктів публічної дипломатії.
Удосконалено класифікацію різновидів (напрямів) публічної дипломатії та розкрито їх зміст, зокрема, на підставі аналізу властивих ознак запропоновано їх групування за сферою (економічна, культурна, спортивна, освітня, наукова, військова / воєнна); способом (електронна / мережева, цифрова, ноосферна, віртуальна, медіадипломатія, твіпломатія); суб'єктом (громадянська, народна, неополітик, багатостороння, корпоративна, парадипломатія); метою (антикризова, превентивна, іміджева) взаємодії.
Запропоновано додатковий компонент стратегічних комунікацій як один із різновидів публічної дипломатії, а саме - «публічна дипломатія на підтримку воєнно-політичних дій». Виділення такого різновиду публічної дипломатії в державному управлінні України відбулося у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України у 2022 році.
Запропоновано авторське визначення поняття «нова публічна дипломатія», що визначається як стратегічна управлінська діяльність державних та недержавних суб'єктів публічного управління, що націлена на реалізацію зовнішньої державної політики і просування національних інтересів і цінностей в іншій країні з метою забезпечення та підтримки позитивної репутації держави на міжнародному рівні.
Уточнено поняття «національний наратив», яке визначається як макророзповідь про власну державу, її історію, традиції, досягнення та перспективи розвитку, яка має тісний зв'язок з ідеологією та стратегією розвитку держави, а також є її інструментом формув ання «картини світу» у свідомості іноземних громадян та результатом і продуктом діяльності національної ідеологічної еліти, що проявляється в інформаційних, наукових, культурних, мистецьких тощо продуктах та є змістом і способом його поширення для закордонних громадян.
