У дисертаційній роботі теоретично узагальнено і практично вирішено важливе наукове завдання, яке полягає в удосконаленні методичних аспектів щодо комплексного оцінювання генотипів пшениці м’якої озимої за поєднанням урожайності та показників якості зерна. Установлено закономірності формування врожайності та показників якості зерна сортів і селекційних ліній пшениці м’якої озимої залежно від строків сівби (26 вересня, 5 та 16 жовтня) та попередників (кукурудза, соняшник, соя, гірчиця, сидеральний пар) в умовах центральної частини Лісостепу України. Доведено ефективність застосування різних строків сівби після різних попередників для диференціації та добору генотипів пшениці м’якої озимої за врожайністю, стабільністю та показниками якості.
В умовах центрального Лісостепу України уперше експериментально доведено, що посів у різні строки після різних попередників сприяє диференціації сортів і селекційних ліній пшениці м’якої озимої за врожайністю та комплексом показників якості. Показано результативність проведення аналізу експериментальних даних з використанням графічних моделей GGE та GYT biplot. Визначено особливості співвідношення частки генотипу, гідротермічних умов, строку сівби, попередника та їх взаємодій у загальній варіації на формування якості зерна сортів і селекційних ліній пшениці м’якої озимої. Виявлено показники якості зерна, які максимально обумовлені генотипом, порівняно з іншими чинниками впливу, для ефективного ведення селекційного процесу. Визначено силу зв’язку врожайності з показниками якості зерна сортів та селекційних ліній пшениці м’якої озимої.
Практичне значення дисертаційної роботи полягає в удосконаленні методичного підходу щодо оцінювання селекційного матеріалу пшениці м’якої озимої за поєднанням урожайності та показників якості зерна для диференціації сортів і селекційних ліній та виокремлення найбільш перспективних із них. На основі даного підходу виокремлено селекційну лінію Лютесценс 37519, яку передано до Українського інституту експертизи сортів рослин для проходження державної кваліфікаційної експертизи як новий сорт пшениці м’якої озимої МІП Відзнака. Виділено цінні генетичні джерела пшениці м’якої озимої з високою врожайністю, високими показниками якості зерна та їх поєднанням, які передано до установ МОН України, НААН України та до аграрного підприємства. Визначено оптимальні строки сівби після різних попередників для отримання максимальної врожайності в поєднанні з високими показниками якості зерна сортів та селекційних ліній пшениці м’якої озимої в умовах центрального Лісостепу України.
У дисертації проаналізовано сучасний стан досліджень щодо формування врожайності та показників якості зерна залежно від абіотичних та антропогенних чинників. Визначено актуальні, недостатньо досліджені питання щодо диференціювання генотипів пшениці м’якої озимої за врожайністю і комплексом показників якості зерна після таких попередників, як соняшник, кукурудза, соя, гірчиця, які займають значні посівні площі в Україні, а отже, і є одними з основних попередників для пшениці озимої. Залежно від попередньої культури та погодних умов року суттєво варіюють строки сівби, що у свою чергу викликає необхідність дослідження ефективності їх застосування після зазначених попередників для виділення сортів і селекційних ліній з оптимальним поєднанням урожайності, стабільності та показників якості зерна.
Експериментально доведено, що використання різних строків сівби після різних попередників є ефективним підходом в організації генотип–середовищних випробувань, що дозволяє ідентифікувати генотипи, які специфічно адаптовані до певних умов (попередників і строків сівби) та з відносно вищим рівнем стабільності за сівби у різні строки після різних попередників. Такий підхід доцільно використовувати на завершальному етапі селекції для ідентифікації кращих генотипів, а також для розроблення базових елементів технології вирощування новостворених сортів. Отримані результати мають вагоме значення для підвищення ефективності селекційної роботи з пшеницею озимою та для сільськогосподарського виробництва України в цілому.
