Періч О. Національні меншини у політичних процесах Республіки Словенія. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 052 Політологія. – Маріупольський державний університет, м. Київ, 2023.
Дисертація висвітлює проблеми політичної участі та репрезентації національних меншин Словенії на сучасному етапі розвитку республіки. Наукова праця містить аналіз специфіки етнополітики Республіки Словенія та характеристику становища основних груп національних громад – автохтонних, ромських та неконституційних з особливою увагою до питань політизації зазначених національних меншин.
У вступі дисертації визначено актуальність теми дослідження, окреслено мету та дослідницькі завдання, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, зазначено інформацію про їх апробацію. Наукова новизна дисертаційної роботи обумовлена самою постановкою складної та малодослідженої теми. Словенський досвід поєднання інтересів титульної нації та національних меншин є надзвичайно цікавим і корисним для України. Шляхи вирішення в Словенії певних окремих проблем мають стати в пригоді й в Україні.
Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для подальшого вивчення етнонаціональних процесів, а також теоретичних і практичних пошуків розв’язання проблем забезпечення діалогу між владою та національними меншинами Словенії. Авторка дослідження як представник української діаспори Словенії та лідер однієї з діаспоральних організацій матиме можливість спиратися на отримані результати в ході своєї практичної діяльності та налагодженні комунікацій з органами влади.
Підрозділ 1.1. «Теоретичні поняття та їх інтерпретація: «етнос», «етнічність», «нація», «етнічні (національні) меншини» присвячено класифікації та окресленню основних категорій націології, висвітленню змісту дискусій, що до сьогодні точаться у середовищі сучасної політичної науки щодо змісту вищезазначених понять.
Підрозділ 1.2. «Національні меншини Словенії в сучасних націологічних студіях» присвячено аналізу ступеня розробки проблеми участі національних меншин Словенії у політичних процесах, що розглядається за проблемним принципом, дозволяючи чітко прослідкувати основні дослідницькі тенденції та виокремити найменш вивченні ділянки проблеми.
Підрозділ 1.3. «Джерела та методологія дослідження» характеризує стан джерельної бази та методологічну основу дисертаційного дослідження, застосування якої обумовлено специфікою поставлених дослідницьких завдань.
Підрозділ 2.1. «Міжнародно-правовий захист національних меншин» висвітлює процес імплементації міжнародного законодавства з прав меншин на території Словенії після проголошення державної незалежності. З’ясовано, що переважна більшість згаданих документів була прийнята протягом другої половини ХХ століття, а Словенія почала поступовий процес включення цих міжнародно-правових положень до власної законодавчої системи одразу після проголошення суверенітету.
У підрозділі 2.2. «Гарантії прав національних меншин у законодавстві Республіки Словенія» прослідковується процес розробки власного словенського законодавства, що регулює права національних меншин. Встановлено, що керуючись ключовими положеннями основних міжнародних документів, що торкаються питань захисту національних меншин, Словенія розробила власний пакет законодавчих гарантій прав національних громад, починаючи з Конституції та завершуючи законів про окремі меншини.
Підрозділ 2.3. «Етнополітичний менеджмент Республіки Словенія: інститути, завдання, напрями діяльності» присвячений аналізу функціонування державних органів та установ, діяльність яких зосереджена на проблемах національних меншин.
Підрозділ 3.1. «Практичний досвід самоврядування італійської меншини» окреслює основні тенденції політичної участі словенських італійців, як однієї з автохтонних національних меншин.
У підрозділі 3.2. «Форми політичної самореалізації угорської меншини» визначено рівні політичної участі угорців Словенії, що обумовлені їх статусом конституційної національної меншини та є спорідненими з аналогічними правами італійської громади.
У підрозділі 3.3. «Ромська спільнота в політичному контексті» підкреслюється, що словенські Роми також отримали право на представництво на місцевому рівні, хоча самі представники ромської громади не проводили якоїсь систематичної політики домагання рівності у правах з автохтонними меншинами.
У підрозділі 3.4. «Перспективи політизації «нових меншин» йде мова про політичні права найбільш дискримінованої групи меншин – вихідців з території колишньої Югославії.
Ключові слова: національні меншини, Республіка Словенія, етнополітика, ідентичність, автохтономізм, ромське питання, «нові меншини», етнокультурні особливості, багатоскладове суспільство, політичний процес, лобіювання, політична комунікація, ЄС, Центрально-Східна Європа, демократія
