Дисертація присвячена розробці методів та засобів підвищення рівня кібербезпеки об’єктів критичної інфраструктури.
Забезпечення кібербезпеки є важливим завдання визначеним Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про Стратегію кібербезпеки України», Законом України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», Законом України «Про критичну інфраструктуру». Значну роль кібербезпеці відводиться і в Законі України «Про національну безпеку України», що підтверджує залежність захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних кіберзагроз критичній інфраструктурі.
Наявні методи та засоби забезпечення кібербезпеки об’єктів критичної інформаційної інфраструктури (далі - ОКІІ), розроблені на основі міжнародних стандартів та кращих практик, є досить ефективними в умовах мирного часу, проте не враховують гібридний характер війни, за якого з’являються нові загрози, зокрема такі як фізичне знищення, захоплення противником, відсутність можливості постійного моніторингу та контролю, обмеження в ресурсах захисту та наявному персоналі, проблеми в поставках обладнання для відновлення, перебої в процесах обміну інформацією, потреба у частій зміні умов функціонування, динамічне зростання кількості та якості кібератак тощо, через що їх ефективність значно спадає. З огляду на це виникає потреба у розробці нових та удосконалення існуючих методів та засобів кіберзахисту з метою підвищення рівня кібербезпеки критичної інфраструктури. Від забезпечення кібербезпеки об’єктів критичної інформаційної інфраструктури як невід’ємної частини об’єктів критичної інфраструктури залежить безпека населення, виконання бойових завдань військами.
Актуальність дослідження також зумовлена тим, що під час війни різко збільшилась кількість кібератак на інформаційно-комунікаційні системи та технологічні мережі ОКІІ, державних установ та приватного сектору. Причиною успішного проведення таких кібератак є наявність вразливостей в інформаційно-комунікаційних системах та технологічних мережах ОКІІ. У рамках існуючої парадигми інформаційної безпеки (забезпечення конфіденційності, цілісності та доступності) захист інформації та кіберзахист повинен включати управління ризиками, менеджмент вразливостей, заходи з кібероборони держави.
Отже, проблема забезпечення кібербезпеки є актуальною задачею, що потребує ефективних невідкладних рішень для забезпечення національної безпеки України
