Дисертація присвячена теоретико-методологічному обґрунтуванню та прикладному аспекту вирішення наукової проблеми вдосконалення державних механізмів запобігання корупції в державних установах у контексті економічної безпеки.ки. У роботі сформовано понятійно-категоріальний апарат наукового дослідження шляхом визначення понять, як «корупція», «запобігання корупції», «механізми державного управління запобіганню корупції в органах влади». Розкрито теоретичні основи формування механізмів державного управління протидією корупції в органах влади та розроблено практичні рекомендації щодо їх удосконалення. Кодифікація принципів управління та протидії корупції дала змогу визначити функціонування та практичну роботу адміністративних механізмів.
Метою дослідження є обгрунтування теоретико-концентуальних засад та науково-прикладних рекомендацій вдосконалення механізмів державного управління запобіганню корупції в органах публічної влади в контексті економічної безпеки.
Об’єкт дослідження – процеси формування та реалізації системних підходів щодо запобігання корупції в органах публічної влади в контексті економічної безпеки.
Предмет дослідження – теоретичні, методологічні та прикладні аспекти формування ефективних заходів у сфері державного управління запобіганню корупції в органах публічної влади в контексті економічної безпеки.
Найважливішими висновками для визначення наукової новизни дослідження та особистого внеску роботи є:
1) розробка концептуальної моделі, яка побудована на основі ключових принципів теорії систем – ієрархічності та причинно-наслідкових обмежень – проведена шляхом етапності досліджень та науково-обгрунтованого застосування механізмів державного управління з метою прийняття ефективних організаційно-управлінських рішень в питаннях запобігання корупції в органах влади в контексті економічної безпеки;
2) проведення класифікації механізмів запобігання корупції в органах державної влади, що базується на економічних, соціальних, організаційних та нормативно-правових принципах, яка на відміну від існуючих класифікацій, дозволила за допомогою системного підходу дозволила сформувати систему взаємозв’язаних приорітетів і заходів боротьби з корупцією, що включають політичні, організаційні, економічні, ідеологічні і правові компоненти;
3) сформовані специфічні характеритики функціонування нормативно-правового механізму в частині ідентифікації особливостей реалізації функцій органів влади та їх взаємовідносин з громадськістю, в тому числі щодо: формування стійкої антикорупційної громадської позиції, підвищення рівня правової свідомості та почуття патріотизму, руйнування схильності до корупційної моделі поведінки;
4) розширення дифініційної сутності «механізм державного управління запобіганню корупції в органах влади», сутність якої була визначена як сукупність сукупність цілеспрямованих дій держави, які спрямовані на забезпечення конституційних прав і свобод кожного громадянина країни, укріплення демократичних та моральних цінностей суспільства, забезпечення ефективних взаємозв’язків в антикорупційній сфері між місцевими органами публічної влади, громадськими організаціями, силовими структурами та громадянами зокрема;
5) окреслення засад поетапної реалізації механізмів державного управління запобіганню корупції в органах влади, що дозволило виділити інституційно-інформаційний механізм, який забезпечує створення норм, правил та інститутів, орієнтованих на регулювання взаємодії органів державної влади та громадськості в питаннях своєчасного та якісного надання інформації, необхідної для прийняття науковообґрунтованих рішень та реалізації антикорупційної політики країни;
6) узагальнення кращих зарубіжних практик щодо реалізації антикорупційної політики, яка дозволила виокремити пріоритетні напрямки для вітчизняних реалій, серед яких: пріоритетність забезпечення чесного і відповідального державного управління; цілковита незалежності судочинства, особлива в питаннях корупційних злочинів; встановлення суворого нагляду за дотриманям високих етичних стандартів для посадовців; забезпечення високого соціального захисту посадових осіб та ін.;
7) формування практичних рекомендацій щодо реалізації комплексного механізму запобіганню корупції в органах публічної влади в контексті економічної безпеки, імплементації технологій яких сприятиме отриманню позитивного ефекту в довгостроковій перспективі, зокрема, створенню прозоро функціонуючої системи прийняття управлінських рішень загальнодержавного та місцевого значень із високою стійкістю до проявів корупції для підвищення рівня надання громадянам державних послуг, збільшення ступеня суспільної довіри до влади.
