У дисертаційному дослідженні автором визначено місце та роль комунікацій у діяльності керівників органів публічної влади; визначено перелік компетентностей фахівців, відповідальних за розробку і реалізацію комунікаційних стратегій в органах публічної влади. Доведено, що актуальним у діяльності керівників органів державної влади є зміщення акцентів на формування у них системного мислення та оволодіння технологіями управління інформаційно-комунікаційними процесами, що сприятимуть не лише підвищенню ефективності управлінської діяльності, а й розкриттю особистісного потенціалу, що дозволить знизити рівень дистанційованості громадян від процесу прийняття управлінських рішень, сформувати систему взаємодії між органами державної влади, представниками громадянського суспільства, бізнесу, засобами масової інформації, засновану на принципах діалогу.
Запропоновано методичні підходи до вдосконалення комунікації у публічному управлінні та адмініструванні як стратегії реформування органів публічної влади; досліджено комунікаційні механізми формування позитивного іміджу органів публічного управління.
Обґрунтовано, що розвиток сфери публічних комунікацій сьогодні має відбуватися на фоні нового осмислення комунікацій у публічному управлінні на підставі нових концепцій: “нового публічного управління” (New Public Management), “електронного уряду” (Digital Government), “мережевого управління” (Network model of Government), “антикризового публічного менеджменту” (Anti-crisis Public Administration), “доброго уряду” (Good Governance – управління якістю), “відкритого уряду” (Open Government Partnership) тощо. Актуальним для розуміння сутності і характеру комунікації в публічному управлінні та адмініструванні стає застосування основ Government Relations (GR-управління), що уявляють собою систему технологій ефективної політичної комунікації цільових аудиторій з органами публічної влади і виступають інструментом “зворотного зв’язку”, який дозволяє донести запити цільових груп до влади, ефективно позиціонувати їх у публічному просторі та забезпечити баланс інтересів при прийнятті державно-управлінських рішень.
Обґрунтовано, що імідж органів публічної влади є одним із пріоритетів комунікаційної діяльності держави. Завдання побудови позитивного іміджу набуває особливої актуальності у зв’язку із зростанням технічних можливостей ЗМІ та інших інформаційно-комунікаційних технологій передачі інформації. Саме ЗМІ формують сприйняття населенням органів публічної влади та формують уявлення про проблеми в їхній діяльності, які можуть загрожувати сталому розвитку суспільства. Тому сьогодні є необхідним наукове осмислення процесів конструювання іміджу органів публічного управління через механізми комунікації з метою їх позитивного застосування як інструменту регулювання на державному рівні. Доведено, що основною метою заходів щодо формування позитивного іміджу органу публічної влади має стати створення більш адекватного, тобто значно складнішого, багатогранного, ніж стереотип чиновника, іміджу сучасного державного службовця.
Автором розроблено пропозиції щодо вдосконалення комунікаційного процесу в сфері публічного управління в умовах невизначеності і ризику. Визначено показники, через які має відбуватися оцінка ефективності комунікації. Інтегральним показником виступає рівень інформаційної задоволеності населення. Доведено, що особливостями комунікацій в умовах невизначеності є: унікальність кризової ситуації; використання набору методів і технологій для збору, аналізу та поширення точної та своєчасної інформації через традиційні та нові канали зв’язку; залежно від типу кризи, вона може мати численні та системні наслідки для кожного громадянина і держав в цілому; вжиття систематичних і постійних заходів щодо запобігання кризовим ситуаціям.
