Бондарєва А. І. Пористі керамічні матеріали на основі глин України

Дисертація присвячена створенню нових функціональних матеріалів на основі дешевої та доступної сировини для захисту природних водних систем від забруднення сполуками арсену (V) та хрому (VI). Для отримання пористих керамічних матеріалів використовували природні глинисті мінерали (каолініт, монтморилоніт, сапоніт), після регулювання структури яких проводили модифікування шляхом нанесення на їх поверхню нульвалентного заліза, феригідриту, оксигідроксидів заліза/кобальту та кремнійорганічної речовини. В роботі були використані: рентгенографічний метод аналізу для контролю мономінеральності зразків природних глинистих мінералів та визначення фазового складу синтезованих пористих керамічних матеріалів; метод ІЧ-спектроскопії для контролю процесів структуроутворення та модифікації поверхні керамічних матриць; рентген-флюорисцентний аналіз для визначення елементного складу досліджуваних зразків; метод низькотемпературної адсорбції/десорбції азоту для визначення характеристик пористої структури; термогравіметричний аналіз для визначення температурних показників фазових та структурних переходів у зразках; скануючу електронну мікроскопію з енергодисперсійною рентгенівською спектроскопією для дослідження морфології поверхні матеріалів; метод атомно-емісійної спектрометрії з індуктивно зв’язаною плазмою для визначення вихідних та рівноважних концентрацій важких металів у розчині. У роботі вперше досліджено особливості структуроутворення і визначено можливості регулювання параметрами поруватої структури шаруватих силікатів у процесах одержання порошкоподібних керамічних матриць та гранулюванні. Вивчено сорбційні властивості ферумвмісних керамічних матеріалів по відношенню до сполук арсену та хрому. Запропоновано принципову технологічну схему одержання композиту на основі природної сировини (сапонітової глини Ташківського родовища) та оксигідроксидів заліза/кобальту. Обрано спосіб утилізації відпрацьованого сорбенту за керамічною технологією. Показано, що при використанні даної технології відбувається міцне зв’язування токсикантів в керамічній матриці, що унеможливлює їх вилуговування у навколишнє середовище. Загальний обсяг дисертаційної роботи викладений на 160 сторінках друкованого тексту та містить вступ, п’ять розділів, загальні висновки, список використаних джерел та 1 додаток. Робота ілюстрована 24 таблицями та 63 рисунками. Список використаних джерел містить 193 найменування.