Нестерова М. І. Інституційні чинники свободи совісті і віросповідань на прикладі Казахстану та України.

Наше сьогодення характеризується двома основними тенденціями – з одного боку, ми можемо говорити про процес секуляризації, з іншого – про процес актуалізації релігійності, певне релігійне протистояння, яке ми спостерігаємо і можемо прослідкувати у XXI столітті. Сьогодні більш різкими постають міжцивілізаційні протиріччя, що мають принциповий характер й які обумовлені етнічними й конфесійними характеристиками країн і міжнародних спільнот. У сучасному світі ми можемо спостерігати загострення релігійних та етнічних конфліктів, а також випадки порушення прав людини через обмеження свободи совісті та свободи віросповідання. Аналіз інституційних чинників у Казахстані та Україні може допомогти зрозуміти як країни впорядковують свої законодавчі та інституційні механізми для забезпечення цих свобод. Фактори релігійного життя українського суспільства, в цілому й окремих людей, зокрема, слід ураховувати в процесі формування як зовнішньої, так і внутрішньої політики. Справа полягає в тому, що в Україні існує багато конфесій і при формуванні внутрішньої політики слід рахуватися з інтересами всіх їх представників. Окрім того, саме у XXI столітті в Україні поширюються нетрадиційні релігійні рухи, серед яких можна виявити достатню кількість рухів і сект деструктивного плану. Беручи до уваги настрої та діяльність релігійних груп, варто приділити більше уваги питанням забезпечення інституційних чинників свободи совісті та віросповідань і здійснивши певне порівняння з Республікою Казахстан, це допоможе краще виявити та впровадити рекомендації для забезпечення підтримки щодо питань свободи совісті та свободи віросповідань. Обидві країни, Казахстан і Україна, є учасниками різноманітних міжнародних організацій і підписантами міжнародних конвенцій та декларацій, включаючи ті, що стосуються прав людини. Забезпечення свободи совісті та віросповідань відповідає їхнім зобов’язанням перед міжнародною спільнотою. Україна веде політику європейської інтеграції, що передбачає гармонізацію законодавства з європейськими стандартами, включаючи норми щодо свободи совісті та віросповідань.