АНОТАЦІЯ
Овчієва Л. П. Акторська творчість Любові Ліницької в театральному процесі України кінця ХІХ – початку ХХ століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 026 «Сценічне мистецтво». – Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Київ, 2024.
Актуальність. Кінець ХІХ і початок ХХ століття – це час тектонічних зрушень в мистецьких та сценічних практиках. Оновлення інтелектуально-естетичних сенсів і привнесення до вітчизняного культурного контексту європейських творчих інспірацій сприяло виявленню і формуванню нової генерації митців, які виявили надзвичайну психофізичну пластичність у створенні сценічних образів.
Однією з представниць цієї акторської генерації була Любов Ліницька, яка успішно поєднувала виконання ролей, уже традиційного на той час, репертуару з «першопрочитанням» образів в модерній драматургії, яка тільки-но торувала собі шлях на українську сцену. Органічність і цілісність акторського почерку Л. Ліницької при опануванні різновекторного драматургічного матеріалу зробили її помітною постаттю в театральному процесі. Про що яскраво свідчить поява прижиттєвих праць, присвячених її творчості.
Однак згодом суспільно-ідеологічні колізії 20–30 рр. ХХ ст. починають дисонувати з логікою стилістичної різновекторності як домінанти в сценічній практиці. Зрештою тоталітарний тиск на мистецьке середовище призводить до притлумлення, а почасти й знищення, у буквальному сенсі, митців, причетних до цього творчого мейнстріму.
Л. Ліницькій пощастило уникнути репресій. Її не відлучили від професії. Вона і далі активно реалізовувала себе на українській сцені. Однак на багато років вона випала з поля зору дослідників сценічної творчості. Звісно, існують окремі публікації і принагідні згадки про її сценічний доробок, але комплексного об’єктивного аналізу творчості актриси і детальної реконструкції її
сценічного надбання не існує і досі, що вочевидь спрощує наші уявлення про динаміку творчих шукань кінця ХІХ – початку ХХ ст. Фрагментарність інформації про творчий внесок Л. Ліницької до оновлення сучасних їй сценічних інвектив не дозволяла повною мірою оцінити і осмислити всі інформативні можливості мистецьких процесів, невід’ємною частиною яких, безумовно, була і широка сценічна практика актриси на різних етапах її творчості.
Зважаючи на зазначене, актуальність теми дослідження обумовлюється необхідністю ретельного дослідження і переосмислення творчості Л. Ліницької як важливої і невід’ємної складової вітчизняного театрального процесу.
Наукова новизна дослідження полягає в комплексному підході до осмислення творчої спадщини Любові Ліницької на тлі мистецьких пошуків кінця ХІХ – початку ХХ ст. Завдяки великому масиву джерельної бази, вперше виявленої, дослідженої і введеної до наукового обігу, вдалось по-новому осмислити творчу спадщину актриси як віддзеркалення парадигмальних тенденцій в сценічних практиках доби. Ретельно пропрацьовано і виявлено еволюцію особливостей виконавської манери актриси в різні періоди її творчого шляху.
Зібраний матеріал дозволив скласти детальний репертуарний перелік ролей артистки, що стане важливим надбанням для наукової спільноти у вивченні та відтворенні історичних подій театрального процесу в Україні.
Відновлено картину бачення творчого доробку Л. Ліницької театральною критикою як за життя актриси, так і з часової дистанції. Максимально точно відтворено історіографію публікацій, присвячених творчості актриси, що засвідчило відсутність цілісного і послідовного студіювання її доробку.
Сучасна актуалізація наукового інтересу до мистецьких процесів, які відбувались на зламі століть, визначає важливість нового прочитання ролі Л. Ліницької як однієї з презентативних творчих домінант доби. Вперше в дослідженні визначено масштаб впливу окремої творчої особистості на становлення широкого спектру творчо-сценічних концептів тієї доби.
Результати дослідження. Проаналізовано роботи тогочасних театральних теоретиків М. Вороного, П. Руліна, науковців Д. Антоновича, С. Єфремова, рецензентів С. Короліва, В. Чаговця, колег по спільній сценічній діяльності О. Корольчука, Г. Маринича та ін., які ще при житті актриси засвідчували її активну участь у театральному процесі кінця ХІХ – початку ХХ ст. в Україні.
Вивчено матеріали збірника про творчий шлях артистки Ю. Меженка та В. Василька, а також спогади багаторічного сценічного партнера Л. Ліницької І. Мар’яненка. Їхні праці можна охарактеризувати як основоположні для осмислення обраної теми.
