Дисертація присвячена науковому узагальненню та поглибленню теоретичних та концептуальних основ розвитку підприємництва в аспекті основних пріоритетів та механізму активізації в умовах трансформаційних процесів у світовому господарстві та національній економіці. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних основ та науково-методичних і практичних рекомендацій удосконалення механізму активізації розвитку підприємництва в Україні.
У роботі здійснено комплексний аналіз сутності поняття «підприємництво», основних його цілей, ознак та функцій. Обґрунтовано наявність синергетичного ефекту взаємозв’язку розвитку підприємництва та економіки регіонального чи державного рівня. Окреслено роль підприємництва у сучасній економічній системі, зокрема акцентовано увагу на його економічній та соціальній компоненті. У дисертації систематизовано види підприємництва та доповнено їх класифікацію.
На основі аналізу наукових підходів до розуміння поняття «розвиток підприємництва», сформульовано власне тлумачення поняття «активізація розвитку підприємництва», сутність якого автором подана як результат дії сукупності чинників, які прямо чи опосередковано впливають на підприємницьку діяльність в країні та спричиняють її позитивні кількісні та якісні зміни. Автором визначено фактори активізації розвитку підприємництва, які розподілено на чотири групи: природно-географічні, економічні, політичні та інституційні.
На основі аналізу різних типів механізмів, які застосовуються у економічних системах, запропоновано авторське бачення структури механізму активізації розвитку підприємництва, що складається з суб’єктів, пріоритетів та інструментів їх досягнення. Окреслено принципи, на яких повинен базуватися механізм активізації розвитку підприємництва, а саме: відповідності, цілеспрямованості, адаптивності, доцільності, ефективності, технологічності, системності. Завдяки системному підходу дія механізму повинна бути зорієнтована на підвищення результативності підприємницької діяльності в країні та задоволення інтересів суб’єктів різних категорій.
У роботі досліджено особливості розвитку підприємництва в Україні та його регіональну диференціацію. Відзначено кількісне переважання фізичних осіб-підприємців у загальнодержавному показнику суб’єктів господарювання, найбільшу частку суб’єктів малого підприємництва, зокрема мікропідприємництва, у загальній сукупності суб’єктів підприємницької діяльності. Порівняння рівня розвитку підприємництва у регіональному зрізі здійснено на основі розрахунку комплексного рейтингового показника методом відстаней до еталону. На його основі проведено групування областей України, що дозволило визначити місце кожного регіону у загальній сукупності та близькі регіони за рівнем розвитку.
У роботі запропоновано основні напрями активізації розвитку підприємництва в Україні, зокрема: необхідність зміни звичного загального вектору громадського ставлення та державної політики до питань розвитку підприємництва, трансформації «традиційного» сприйняття підприємницької діяльності і формування «нового бачення» його розвитку, активізувати розвиток новітніх видів підприємництва, у першу чергу соціального та креативного підприємництва. Обґрунтовано, що активізація новітніх видів підприємництва дасть можливість диверсифікувати джерела доданої вартості, створити нові робочі місця, стримає інтелектуальний потенціал від виїзду з країни та сприятиме поверненню громадян в Україну після закінчення війни, розвитку новітніх бізнес-моделей та дозволить підвищити цифрову грамотність підприємців.
Ключові слова: підприємництво, розвиток, механізм активізації, стимулювання, підтримка підприємництва, активізація, мале підприємництво, креативне підприємництво, війна, стратегія, стратегічний розвиток, соціальне підприємництво, підприємницька діяльність, регіон, державна політика.
